4 листопада
05.11.2010 
Адміністрація сайту   

Народився письменник Богдан ЛЕПКИЙ (4.11.1872 – 21.07.1941)

 

О краю мій! Свята руїно,
Новітня Троя в попелах!
Перед тобою гну коліно
І кличу: Боже в небесах,
За кров, за муки, за руїну,
Верни, верни нам Україну! "
" Неси в душі свою найкращу думу,
Свою сердечну мрію золоту
Шляхом життя, посеред крику й шуму,
У вічності глибоку самоту.
А ідучи - не розсипай проміння,
Не обтрясай небесної роси,
Щоб у момент найбільшого терпіння
Мав ти світило вічної краси ". 


У радянські часи творчість письменника Богдана Лепкого була забороненою, хоча, за словами відомого літературознавця Миколи Ільницького, письменник був "найпопулярнішою постаттю на галицькому ґрунті".
Мала Батьківщина Богдана Лепкого - подільське село Крегулець. Перші знання майбутній письменник одержав у батьківському домі сільського священика Сильвестра Лепкого. Освіту здобував у Бережанській школі та гімназії, вищу освіту - у Віденському, Львівському університетах. У ті роки він пише поезії, оповідання, перекладає, виступає з доповідями на засіданнях студентського товариства "Ватра". З 1895 pоку його твори починають дедалі частіше з'являтися на сторінках "Діла", "Буковини" та інших періодичних видань. Після навчання у Львівському університеті (1895) Богдан Лепкий повертається в Бережанську гімназію на посаду вчителя української та німецької мов та літератур. На початку 1899 року його запросили у Краків викладати в Ягеллонському університеті українську мову та літературу. Відтоді з Краковом пов'язане майже все творче життя письменника.
Співпрацював з товариством «Рідна Школа» щодо видання дитячої літератури, підручників та читанок; укладач читанки для народних шкіл (Львів, 1904), куди увійшли і його твори. Був членом управи краківської «Просвіти», читав лекції з української літератури і культури; ввів у традицію постійні Шевченківські академії; один із організаторів у Кракові вечора до 100-річчя від дня народження Т. Шевченка, вечорів, присвячених М. Шашкевичу, І. Франкові, М. Лисенку, В. Стефаникові та іншим видатним українцям. Одна за одною виходять книжки його оповідань, літературознавчі дослідження, переклади польською мовою. Його твори перекладають польською, російською, чеською, німецькою, угорською та сербською мовами.
Після війни письменник жив у Берліні, де присвятив себе літературній праці. У 1925 році знову повернувся до Кракова на професорську посаду в Ягеллонський університет. Помер письменник 21 липня 1941 pоку, похований у Кракові на Раковецькому цвинтарі.
Автор збірок поезій «Стрічки» (Львів, 1901), «Листки падуть» (Львів, 1902), «Осінь» (1902), «Книжка горя» (1903), «На чужині» (1904), «З глибин душі» (1905), «Над рікою» (Львів, 1905), «Поезіє, розрадо одинока» (Львів, 1908; перевидана у Тернополі 1996 з передмовою Р. Гром'яка та післямовою Б. Кусеня), «Для ідеї» (Львів, 1911), «З-над моря» (Жовква, 1913), «Тим, що полягли» (1916), «Доля» (Вецляр, 1917), «Вибір віршів» (1921), «Сльота» (Львів, 1926), «Під ялинку» (вірші та оповідання; Львів, 1930).
Вірш «Журавлі» («Видиш (Чуєш), брате мій...», 1910) став народною піснею (музика Л. Лепкого).
Автор випущених окремими виданнями повістей «Сотниківна» (Львів, 1927; 2-е, виправлене і доповнене видання - Львів, 1931), «Зірка» (Львів, 1929), «Вадим», «Веселка над пустарем» (обидві - Львів, 1930), «Крутіж» (Краків, 1941), повісті-казки «Під тихий вечір» (Українська Накладня, 1923), циклу історичних повістей про гетьмана І. Мазепу («Мотря» у 2 тт., «Не вбивай» (усі - Київ-Лейпціг, 1926), «Батурин» (Київ-Лейпціг, 1927), «Полтава», т. 1 «Над Десною» (Львів, 1928), т. 2 «Бої» (Львів, 1929), «З-під Полтави до Бендер».
За кількістю написаного Б. Лепкий поступається в українській літературі тільки І. Франкові. Загалом творчу спадщину Б. Лепкого складають понад 80 власних книг. Він - упорядник і видавець 62 томів творів української класики з ґрунтовними дослідженнями, примітками, коментарями. Бібліографія творів Б. Лепкого становить до тисячі позицій.