Розповідь старця Паїсія Святогорця про те, що матеріяльні блага віддаляють людину від Бога
26.03.2008 
Адміністратор сайту   

"НАША ВІРА", ЖОВТЕНЬ, 2007

Старець казав: «Хочеш кого віддалити від Бога? Давай йому постійно матеріяльні блага із надлишком. Він забуде і про Бога, і про все на світі.

Я усвідомив це, коли був ще молодим. Коли я жив на Синаї, то в тому місці, де я перебував, не було води. Мені треба було йти близько двох годин, щоб прийти до скелі, яка виточувала воду. Я ставив глечик і сидів цілу годину, доки на¬береться вода, а потім повертався. Моя душа переживала такий стан: кожного дня я хвилювався, чи буде сьогодні скеля виточувати воду. Я молився, щоб Господь продовжив виточувати воду зі скелі. Ще по дорозі починаючи непокоїтись, я молився. Побачивши здалека скелю, яка блищала на сонці, я з радістю прославляв Бога, і, повертаючись у келію, не переставав дякувати Господу за ту воду, яку Він мені давав. Маленька кількість води, яка виточувалася зі скелі, змушувала мене, по-перше, постійно молити Бога, щоб Він продовжував давати воду, по-друге, дякувати і славословити Бога - єдиного Подателя усіх благ.


Коли я поїхав із Синаю і переселився в Іверський скит на Афоні, там не було проблем із водою.


Там води було з надлишком. Її потоки вимірювались кубічними метрами, які розтрачувалися намарно. Але одного разу я помітив, що зі мною поступово відбулися зміни. Я впіймав себе на тому, що незважаючи на те, що вже багато часу прожив у скиту, не сказав навіть жодного разу «Слава Тобі, Боже». В той час як на Синаї нестача води була причиною постійної молитви і славослів'я Бога, надлишок води у скиту призвів до того, що я забув, що це - дар Божий, за який Йому треба дякувати. Так надлишок матеріяльного достатку витісняє з серця людини пам'ять про Бога. Всяке благо, яке ми маємо, і всяке добро, яке робимо, є Боже і від Бога. Тому ми повинні дякувати Йому за все.