Авторизація

     

КАТЕГОРІЇ

Не просто мова - таємниця

Для небайдужих дослідників у рамках нашої рубрики пропонуємо тези архімандрита Рафаїла (Кареліна) за його працею "Християнство і модернізм".

Прибічники мовної реформи богослужіння стверджують, що новою, сучасною мовою літургія стане зрозумілішою. Але літургія - це тайна, і жодна мова не зможе зробити її зрозумілою на рівні розумовому. Таїна ця відкривається душі до міри її внутрішнього очищення. Жодне словесне тлумачення обряду не може передати й сотої долі внутрішнього змісту Таїнства. Обрядодії і молитви - не стільки засіб інформації (раціональної передачі), скільки комунікації (зв'язку з Творцем). Себто це засіб живого входження людини у світ духовної реальності.

В Біблії знаходимо, що обов'язком ієрея є відділяти священне від несвященного. У Церкві має бути особлива священна мова, яка відрізняється від повсякденної. Це цілком природньо. Як тон і стиль розмови про духовні речі оберігає душу і розум од лексики ринку, вулиці, якихось філософських абстракцій чи ліричних переживань, так богослужбова мова дає можливість почути священні слова Євангелія благоговійним глаголом праотців.

Сама мова Нового Завіту, виявляється, не була простонародною мовою і не літературною грецькою мовою... Вона завжди була ідіомою (вживаємо се слово у первинному грецькому значенні, як визначення чогось абсолютно своєрідного, самостійного, відокремленого), яка не має аналогії з творами того періоду. Богослужбова мова таких народів, як грузини, слов'яни, сірійці, є не просто мовою визначеної епохи, а - неповторною ідіомою мови. Так, приміром, ідіома богослужбової грузинської мови визрівала у монастирях Тао-Кларджеті, а доведена до досконалості отцями Афонського Іверського монастиря (теж виходцями з Тао-Кларджеті). 

Святі рівноапостольні вчителі Кирило і Мефодій на основі македонського діалекту болгарської мови створили мовну ідіому, яка стала священною мовою слов'янських Церков. Блаженний Ієронім відкинув класичну мову Ціцерона і Вергілія, якою він досконало володів, і в основу свого перекладу Біблії (який досьогодні є неперевершеним у романських народів) поклав ідіому латинської мови.

Після реформації ми бачимо на Заході інший процес -раціоналізація самого ставлення до церковного, богослужбового стилю мовлення. Древня мова цінна для нас як русло традиції, в якому ми знаходимось, як мова, якою розмовляли з Богом святі, як мова найтонших духовних вібрацій. Тут, звісно, не потрібно штучно сакралізувати емоційний фактор архаїзмів, щоб не впадати у "ересь триязыческую"(нібито є благодатні і неблагодатні мови)... Лише мусимо пам'ятати, що старовинні мови за своєю динамікою і багатством дієслівних форм краще виражають молитовні почуття людини. Кореневі основи цих мов буттєво прив'язаніші до духовних реалій, аніж у сучасних мовах. Кожне слово постає набагато об'ємнішим і тому багатогранним. Інша річ, що ми, грішні, не докладаємо достатньо зусиль для того, щоб плекати це багатство - богослужбову мову, пояснювати парафіянам окремі вирази, значення деяких слів.

Доведено, що стародавня мова відповідає типу релігійного мислення - споглядання, нова мова - науковим описам та розумовим судженням. Святі Отці вчать про внутрішній логос, притаманний усім людям, який сформувався ще на початковому етапі становлення людства. Згодом уже виникають зовнішні мови, які з'явились у певний період історії - вони знаходяться у невпинному процесі розділення і вдосконалення. Древні мови ближчі до внутрішнього логосу, тому вони глибше впливають на людське серце. Нові мови мають центробіжний напрямок - від серця до розуму. Саме тому молитва сучасною мовою, не зважаючи на чіткість значень, залишає серце сухим і незадоволеним.

Слова древніх мов часто не мають адекватних перекладів на нові мови, оскільки в їхній основі лежить інший світогляд, інше бачення речей. Зберігаючи древню мову, ми зберігаємо особливу духовну красу богослужіння, а головне - плекаючи метакультуру наших витоків, ми дієво протистоїм новому стилю матеріалістичного раціонального мислення. Cтародавня мова - нагадування серцю людини про її одвічну Вітчизну - втрачений рай.

"Віра і культура" № 5 жовтень 2000 року

Read 227 times
Login to post comments
Top
We use cookies to improve our website. By continuing to use this website, you are giving consent to cookies being used. More details…