Авторизація

     

КАТЕГОРІЇ

Запізніле вороття

Уперше в Україні видрукувано книгу Івана Огієнка (митрополита Іларіона) "Тарас Шевченко"

 Рукопис книги "Тарас Шевченко" Івана Огієнка (митрополита Іларіона) пролежав у заокеанських архівах понад п'ятдесят років. І ось, завдяки видавництву "Наша культура і наука" та стараннями соратниці автора раритету, ініціаторки створення фундації імені подвижника, громадської діячки Канади Анни Фігус-Ралько, праця побачила світ. Приурочено видання до 190-ліття Кобзаря. Це п'ятий том серії "Запізніле вороття", яке здійснює Фундація імені Івана Огієнка.

На презентації, що відбулася в будинку-музеї Тараса Шевченка, упорядник і автор передмови та коментарів відомий професор Микола Тимошик розповів історію повернення в Україну праць шельмованого за радянських часів ученого. Щоб дістати дозвіл на їхню публікацію, тричі зверталися до Консисторії православної церкви в Країні Кленового Листка. Втретє пощастило - надали копії рукописів. Хоча сподвижник заповідав оригінали... Україні за таких умов: по-перше, коли вона по-справжньому стане незалежною; по-друге, коли вільною й повноправною буде церква. В столиці найбільшої української діаспори Вінніпезі вважають, що повертати спадщину вченого зарано. Втім, копії автографів надали. На митниці зважили безцінні папери, як будь-який багаж, на кілограми. Так раритети потрапили в Україну.

Івану Огієнкові доводилося працювати в різних умовах, отож писав він на папірцях неоднакового формату та якості (і на цигарковому, й пакувальному). Тому окремі аркушики довелося читати через збільшувальне скло. Не завжди був розбірливий почерк - рука старенького тремтіла, й буковки виходили нерівні.

Уже побачили світ "Історія української літературної мови" ( має гриф підручника), "Українська культура". А два роки тому в Канаді опублікували "Святу Почаївську лавру". Частина тиражу потрапила в Почаїв, де новітні інквізитори від церкви книжки... спалили. Бо Огієнко ще сорок років тому наголосив: Почаївська лавра належить українському народові. Ректор Київської духовної академії владика Дмитрій пообіцяв видрукувати монографію таким накладом, щоб спопелити було неможливо.

Відомий релігієзнавець Дмитро Степовик першим відкрив архіви вченого. У 1989-му під час візиту до Вінніпегу йому показали понад сто коробок зі спадщиною Огієнка, який за довге життя (помер у дев'яносто років) створив понад тисячу праць. Напівсліпий і кволий, він писав для співвітчизників і вірив, що Україна стане вільною, а його знання ще прислужаться рідному народові. Той, кого називали "фашистом у рясі", "поплічником Пілсудського", не втрачав надії. Пан Дмитро сказав: "Це був справжній Каменяр. Як у поезії Івана Франка. Лупав скалу зневіри. І ось його слово ожило".

Головний редактор газети "Наша віра" Євген Сверстюк певен: дуже важливо, що доробок Кобзаря осмислила людина, яка сама переклала Біблію. "Тарас Шевченко" - цікавий енциклопедичний довідник, написаний з того боку. Адже понад сімдесят років нам товкмачили, буцімто Шевченко безбожник.

На думку Яреми Гояна, директора видавництва "Веселка", через твори Тараса Григоровича проходять три слова: Бог, доля і душа. "Він жив з Всевишнім у серці. І останній його вірш - "Полину до Бога". Душа митрополита Іларіона теж була освітлена Господом",- сказав лауреат Шевченківської премії.

Доцент Кам'янець-Подільського педагогічного університету Євгенія Сохацька розповіла, що вже понад десяток літ вони клопочуться, аби вузу дали ім'я сподвижника. (Іван Огієнко працював у їхньому закладі і в тридцять чотири роки навіть був його ректором). Поки що марно.

 

Read 177 times
Login to post comments
Top
We use cookies to improve our website. By continuing to use this website, you are giving consent to cookies being used. More details…