Вдячність Творцю, радість буття
Як добре жити
В доброму світі!
Сонце сміється
В ясній блакиті.
Люди веселі,
Мама і тато.
Вдома і в школі
Друзів багато.
Вчителька ставить
Гарні оцінки,
Навіть зі співів і поведінки.
Бог дарував нам
Світ добрий і милий,
Щоби ми в ньому
Зла не творили.
Кожен з нас має
Про те пам’ятати:
Хоче Господь
Всіх людей врятувати.
Кожна людина: вона, він, я, ти
Господу може допомогти.
Стати слухняним буду старатись,
Вчитись на совість, частіше всміхатись;
Буду усім я допомагати
І постараюсь образи прощати;
Що хочу для себе — зроблю те для інших;
І світ усміхнеться, і стане добрішим.
Галина Кирієнко
Вдячність Творцю, радість буття
Як добре жити
В доброму світі!
Сонце сміється
В ясній блакиті.
Люди веселі,
Мама і тато.
Вдома і в школі
Друзів багато.
Вчителька ставить
Гарні оцінки,
Навіть зі співів і поведінки.
Бог дарував нам
Світ добрий і милий,
Щоби ми в ньому
Зла не творили.
Кожен з нас має
Про те пам’ятати:
Хоче Господь
Всіх людей врятувати.
Кожна людина: вона, він, я, ти
Господу може допомогти.
Стати слухняним буду старатись,
Вчитись на совість, частіше всміхатись;
Буду усім я допомагати
І постараюсь образи прощати;
Що хочу для себе — зроблю те для інших;
І світ усміхнеться, і стане добрішим.
Галина Кирієнко
* * *
Дитині
Ти, питаєшся дитино,
Що треба любити –
Полюби ту Міць, що каже
Сонечку світити.
А відтак вітця і неньку
Любити потреба –
Бо вони тобі опіка,
Придана із Неба.
Полюби людину бідну,
Наче свого брата
Най будуть тобі ще милі
Край рідний і хата.
Полюби в природі квіти
Всю красу, всі дива –
Серцем обійми вселенну
І будеш щаслива.
Уляна Кравченко
* * *
Боже наш, Небесний Отче,
Дякуєм Тобі за сонце
І за весь Твій любий світ:
За повітря, воду, хліб,
За одежу й теплу хату
Дякуєм Тобі, наш Тату.
* * *
Ну й гарно все придумав Бог!
Ну й гарно все придумав Бог: Придумав сонце - соняха вгорі,
Як тато й мама - то удвох. А зорі засвітив, як ліхтарі.
А як бджола - то у гурті, І місяця поставив на сторожі
Сова - в дуплі й у самоті. Лілеї, чорнобривчика і рожі.
Придумав рибок ціле море, А щоб забути геть про все сумне,
Карпати-гори й хмари-гори. Придумав Бог тебе й мене!
Галина Кирпа
* * *
Спасибі Господу за все
Я стану Богу помолюся
Найперше за мою матусю:
Спасибі, Боженько, Тобі,
що з нею в радості й журбі.
Спасибі Господу й за те,
Що все буяє і цвіте,
За річку, гори, ліс і поле,
За те, що я ходжу до школи.
І за канікули та свято
Спасибі, наш Небесний Тату!
За м'яч, кіно, цукерки, телик,
За Мурчика мого і велик,
Й за те, що день новий несе -
Спасибі Господу за все!
Галина Маніва
Людина починається з добра!
Людина починається з добра,
Із ласки і великої любові,
Із батьківської хати і двора,
З поваги, що звучить у кожнім слові.
Людина починається з добра,
З уміння співчувати, захистити.
Це зрозуміти всім давно пора,
Бо ми прийшли у світ добро творити.
Людина починається з добра,
Із світла, що серця переповняє.
Ця істина, як світ, така стара,
А й досі на добро нас надихає.
Любов Забашта
* * *
Пам'ятай: ти - Людина
Від рідної хати дитину
Веде у широкий світ
Ота єдина стежина,
Що дарує красу і цвіт
Іди по тій стежці, дитино,
Даруй любов і тепло,
І пам'ятай: ти - Людина!
Вчись, думай, твори добро.
Надія Булда
* * *
Золоте серце
Сказав Господь: «Збирай скарби на небі».
А як їх там збирати, знаєш те? -
В журбі і в щасті, в будь-якій потребі
Плекай свій скарб: це - серце золоте.
Роби добро і не чекай подяки,
Шукай повсюди чисте і святе,
Та обминай спокуси усілякі -
Отак здобудеш серце золоте.
Ти добрий з усіма і неледачий,
Та журишся і думаєш про те,
Що справ твоїх ніхто, мовляв, не бачить? -
Бог бачить твоє серце золоте.
І у лиху, нерадісну годину,
Як посмішка недобра розцвіте,
Звелить Господь: «Облиште цю дитину!
У неї серце справді золоте!»
Галина Маніва
* * *
Віра, надія, любов
Не досягнеш без Віри нічого. І якщо вже поставив мету - То працюй! З допомогою Бога Ти здолаєш вершину оту! |
Має Віра сестричку Надію, Що потрібна усім, як вода. Вона кожного з нас розуміє Й до останнього не покида. |
Хоч про третю сестричку всі знають, Але ми нагадаємо знов: Усі труднощі вільно долає Наша ніжна й прекрасна Любов.
|
Петро Романенко
Пошана і любов до рідних
Є у кожної дитини Матінка єдина, Та, що любить нас і дбає Розуму навчає |
Є у кожної дитини, Навіть сиротини, Наша Мати солов'їна - Рідна Україна
|
І у кожному серденьку Є і буде жити Божа Мати - Наша Ненька, Мати всього світу.
|
Леонід Полтава
* * *
Всі уже поснули,
Мати ще не спить;
На молитві довго,
Довго так стоїть.
Як одну скінчила,
Другу почина...
Щиро та сердешно
Молиться вона.
Бачу - на коліна
Рідная стає,
Рученьки здіймає,
Сльози нишком ллє.
І вони по виду
Котяться, біжать,
В сяєві лапади
Іскрами блищать.
І мені так сумно,
Жалко так її,
Що від сліз темніють
Очі враз мої.
Микола Чернявський
* * *
Як мені вас не любити, Рідний батьку, нене;
Та ви ж мене згодували І дбали про мене. |
Батько розуму навчає, Мати приголубить,
Ніхто мене так на світі, Як вони, не любить. |
Дай же, Боже, щоб я виріс, В школі гарно вчився,
Щоб я батькові і неньці Добре відплатився*. |
Богдан Лепкий
* * *
Дідусь, бабуся
Я вірив, що краще всього -
Пісні, які знав дідусь.
Вмощусь на колінах до нього
І в очі йому подивлюсь.
А він вимовляє, виспівує
Гарячі, прості слова -
І все давниною сивою
В очах моїх ожива.
І плачу, було, і сміюся,
як слухаю ті пісні ...
Спасибі ж тобі, дідусю,
За те, що ти дав мені.
Бабусю моя дорогенька,
Матуся моєї матусі,
Присядь біля мене близенько,
Я ніжно отак пригорнуся.
Дай руки твої поцілую,
Що ніжно голівку ласкали.
Все вміють ці руки робити,
Ці руки старенькі і вправні.
На очі твої подивлюся,
Як сяють вони променисто!
Як добре, коли у бабусі
Усмішкою грає намисто.
Василь Симоненко
Храм - дім Божий
Попрошу сьогодні маму, Щоб до церкви повела. Від минулої неділі Я ще там і не була. |
В церкві гарно ладан пахне, Світять зоряно свічки, І співають - Боже милий!- Наче янголи які. |
Леонід Полтава
Любов до України, пошана до предків
Маленька українка
Знаю, бо казала Мені моя ненька, Що я українка, Правдива, маленька. Знаю, Україна Серцю мому мила, Я по-українськи Молитися вчила. |
А моя опора - То Божая Мати, Мати Україна, Повна благодати. Ось мою молитву Прийми, Отче Божий, Нехай Україні, Вона допоможе |
Олена Пчілка
* * *
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, - без Батьківщини.
Микола Чернявський
* * *
Байка про Дуб і Перекотиполе
Якось Вітер лютував та за видноколи
Ніс, жбурляв, крутив, штовхав Перекотиполе.
А в долині Дуб стояв, розкинувши віти -
Жодна навіть не хитнулась, хоч як злився Вітер.
Стало з нього кепкувати Перекотиполе:
- Чом Ви, пане, не йдете нікуди й ніколи.
Так весь вік і стоїте, як громом побиті,
І не знаєте нічого, що діється в світі.
Беріть приклад із мене, бо я скрізь буваю,
Все про всіх вам розповім, все на світі знаю.
Дуб неквапно відповів: "Хоч сиджу я вдома,
Втім усе, що маю знати, те мені відомо.
Я живу, як батько вчив, за його завітом:
Восени скидаю листя, зеленію літом.
Даю прихисток птахам, звірині й людині,
Моя слава - в небесах, сила - у корінні.
Засміялось легковажне Перекотиполе
І полинуло із Вітром десь за видноколи...
І загинуло на дні, втрапивши у воду,
Бо не мало ні коріння, ані свого роду.
Хто забув свій славний рід, хто Бога не знає,
Того радість обмине, а лихо спіткає.
А якщо від предків віру й добро переймати -
Жодний вітер нас тоді не зможе здолати.
Галина Маніва
* * *
Немов сузір'я золоте
Як Лавра Україні личить
над крутосхилами Дніпра!
Здається, то сам Бог нам зичить
Любові, Щастя і Добра.
Як личать Києву Софія,
Собор Михайла золотий,
храм Первозванного Андрія,
храм Володимира святий.
Церков мережані убори
на кручах сяють. А проте
найвищі - чистих душ собори,
немов сузір'я золоте.
Дмитро Білоус
Працелюбність
Все із доброго чи злого -
Починається з малого.
Листя виросте з листочка,
З нитки витчеться сорочка.
Хліб - з маленької зернинки.
Дощ - із чистої краплинки.
День турботою почнеться -
Все довкола усміхнеться.
Проганяй мерщій дрімоту
І рукам давай роботу.
І роби невтомно, вміло
Хоч мале, та добре діло.
Микола Сингаївський
* * *
Слід добре-добре пам'ятати,
І щоб не збитися з путі,
Навчись себе перемагати,
А це - найважче у житті.
Нелегко з сонечком вставати,
Коли зарошений весь світ.
Тоді так хочеться поспати,
Ну, а тобі ще мало літ.
Й науки нащо ті вивчати,
Все б грався, бігав і гуляв.
Учись себе перемагати,
Ще поки ледарем не став.
Ось мишка діткам нірку риє,
Працюють бджілоньки малі.
Усяк робити шось уміє,
Щоб не пропасти на землі.
А ти на цій Землі - людина,
Тому учися і працюй.
Людина вміти все повинна,
Тож силу й волю ти гартуй!
Бо треба так багато знати,
Щоб в світі цім розумним стать.
Учись себе перемагати,
Умій себе перемагать
Хліб - святий
Про хліб
- Не кидайся хлібом, він святий! -
В суворості ласкавій,
Бувало, каже дід старий
Малечі кучерявій.
-Не грайся хлібом, то ж бо гріх! - Іще до немовляти
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало, каже мати.
Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий,
Життя несе у людський світ,
І людські ріднить мови.
Максим Рильський
Слухняність
Бути слухняним нелегко, Бути слухняним непросто Але синіє озерце, Але всміхається сонце.
|
Квіти квітують весною, Дощик розплачеться вчасно, Ми ростемо із тобою. Все, що навколо, - прекрасне.
|
Все, що навколо - покірно, Слухає Божі закони. Будьмо слухняними мамі, Тату, бабусі і школі.
|
Петро Романенко
Щедрість
Лісове джерельце,
Добре в нього серце,
Всім дає водиці:
І звірятку, й птиці,
Дереву, травині,
Квітці і людині,
Тому й не міліє,
Дзюркотить, радіє
Із лісів дзвінкою
Витіка водою.
Марія Чепурна
Чуйність
Моя бабуся
Моя бабуся - тиха і привітна,
І всім допомагає непомітно.
Моя бабуся встане рано-рано,
Аби подати нам смачний сніданок.
Обід зготує та поприбирає,
Зі мною в шашки чи в лото зіграє.
А потім щось розкаже цікавеньке -
Таких історій знає багатенько.
А татусеві виплете шкарпетки,
А мамі шалик і нову беретку.
І слухатиме про її турботи,
Коли вона сумна прийде з роботи.
Провідає людей, за нас бідніших, -
Дітей пригостить, а батьків потішить.
Поправить збитий кимсь дорожній знак
І нагодує кинутих собак.
За себе ж не згадає, лиш жартує:
«Мені в житті нічого не бракує».
Якщо, бува, мене хтось запитає:
«А що для тебе чуйність означає?»
Я з відповіддю геть не забарюся:
«Це значить бути, як моя бабуся!»
Галина Маніва
Для чого ми живемо?
Зорі
Мамо люба! Глянь, як сяють
Ясні зорі золоті.
Кажуть люди: то не зорі -
Душі сяють то святі.
Кажуть: хто у нас на світі
Вік свій праведно прожив,
Хто умів людей любити,
Зла ніколи не робив, -
Бог того післав на небо
Ясно зіркою сіять...
Правда, мамо, - то все душі,
А не зорі там горять?
Так навчи ж мене, голубко,
Щоб і я так прожила:
Щоб добро робити вміла
І робить не вміла зла.
Василь Чайченко