Вдячність Творцю, радість буття

 Як добре жити

В доброму світі!

Сонце сміється

В ясній блакиті.

Люди веселі,

Мама і тато.

Вдома і в школі

Друзів багато.

Вчителька ставить

Гарні оцінки,

Навіть зі співів і поведінки.

Бог дарував нам

Світ добрий і милий,

Щоби ми в ньому

Зла не творили.

Кожен з нас має

Про те пам’ятати:

Хоче Господь

Всіх людей врятувати.

Кожна людина: вона, він, я, ти

Господу може  допомогти.

                                        Стати слухняним буду старатись,

Вчитись на совість, частіше всміхатись;

Буду усім я допомагати

І постараюсь образи прощати;

Що хочу для себе — зроблю те для інших;

І світ усміхнеться, і стане добрішим.

                                                                                        Галина Кирієнко

 

 

Вдячність Творцю, радість буття

  

 

 

Як добре жити

В доброму світі!

Сонце сміється

В ясній блакиті.

Люди веселі,

Мама і тато.

Вдома і в школі

Друзів багато.

Вчителька ставить

Гарні оцінки,

Навіть зі співів і поведінки.

Бог дарував нам

Світ добрий і милий,

Щоби ми в ньому

Зла не творили.

Кожен з нас має

Про те пам’ятати:

Хоче Господь

Всіх людей врятувати.

Кожна людина: вона, він, я, ти

Господу може  допомогти.

                                        Стати слухняним буду старатись,

Вчитись на совість, частіше всміхатись;

Буду усім я допомагати

І постараюсь образи прощати;

Що хочу для себе — зроблю те для інших;

І світ усміхнеться, і стане добрішим.

                                                                                        Галина Кирієнко

 

  * * *

 

Дитині

Ти, питаєшся дитино,  
Що треба любити –  
Полюби ту Міць, що каже 
Сонечку світити.   
А відтак вітця і неньку  
Любити потреба –   
Бо вони тобі опіка,   
Придана із Неба.  
Полюби людину бідну,
Наче свого брата
Най будуть тобі ще милі
Край рідний і хата.
Полюби в природі квіти
Всю красу, всі дива –
Серцем обійми вселенну
І будеш щаслива.
                     Уляна Кравченко

 

 * * * 

 

Боже наш, Небесний Отче,

Дякуєм Тобі за сонце

І за весь Твій любий світ:

За повітря, воду, хліб,

За одежу й теплу хату

Дякуєм Тобі, наш Тату.

 

 * * *

 

Ну й гарно все придумав Бог!

Ну й гарно все придумав Бог:                Придумав сонце - соняха вгорі,

Як тато й мама - то удвох.                      А зорі засвітив, як ліхтарі.

 

А як бджола - то у гурті,                         І місяця поставив на сторожі

Сова - в дуплі й у самоті.                        Лілеї, чорнобривчика і рожі.

 

Придумав рибок ціле море,                     А щоб забути геть про все сумне,

Карпати-гори й хмари-гори.                    Придумав Бог тебе й мене!

                                                                                                  Галина Кирпа

 

 * * * 

 

Спасибі Господу за все

Я стану Богу помолюся

Найперше за мою матусю:

Спасибі, Боженько, Тобі,

що з нею в радості й журбі.

Спасибі Господу й за те,

Що все буяє і цвіте,

За річку, гори, ліс і поле,

За те, що я ходжу до школи.

І за канікули та свято

Спасибі, наш Небесний Тату!

За м'яч, кіно, цукерки, телик,

За Мурчика мого і велик,

Й за те, що день новий несе -

Спасибі Господу за все!

                           Галина Маніва

 

Людина починається з добра!

Людина починається з добра,

Із ласки і великої любові,

Із батьківської хати і двора,

З поваги, що звучить у кожнім слові.

Людина починається з добра,

З уміння співчувати, захистити.

Це зрозуміти всім давно пора,

Бо ми прийшли у світ добро творити.

Людина починається з добра,

Із світла, що серця переповняє.

Ця істина, як світ, така стара,

А й досі на добро нас надихає.

                           Любов Забашта

 

  * * *

Пам'ятай: ти - Людина

 

Від рідної хати дитину

Веде у широкий світ

Ота єдина стежина,

Що дарує красу і цвіт

Іди по тій стежці, дитино,

Даруй любов і тепло,

І пам'ятай: ти - Людина!

Вчись, думай, твори добро.

                                   Надія Булда

 

 * * *  

 

Золоте серце

Сказав Господь: «Збирай скарби на небі».

А як їх там збирати, знаєш те? -

В журбі і в щасті, в будь-якій потребі

Плекай свій скарб: це - серце золоте.

Роби добро і не чекай подяки,

Шукай повсюди чисте і святе,

Та обминай спокуси усілякі -

Отак здобудеш серце золоте.

Ти добрий з усіма і неледачий,

Та журишся і думаєш про те,

Що справ твоїх ніхто, мовляв, не бачить? -

Бог бачить твоє серце золоте.

І у лиху, нерадісну годину,

Як посмішка недобра розцвіте,

Звелить Господь: «Облиште цю дитину!

У неї серце справді золоте!»

                                       Галина Маніва

 

 * * *

 

Віра, надія, любов

 

Не досягнеш без Віри нічого.      І якщо вже поставив мету - То працюй! З допомогою Бога Ти здолаєш вершину оту!	Має Віра сестричку Надію, Що потрібна усім, як вода. Вона кожного з нас розуміє  Й до останнього не покида.
Хоч про третю сестричку всі знають,                                      Але ми нагадаємо знов:                                Усі труднощі вільно долає                                Наша ніжна й прекрасна Любов.

                                                                             Петро Романенко

 

 

 

Пошана і любов до рідних

 

 

Є у кожної дитини Матінка єдина, Та, що любить нас і дбає Розуму навчає	Є у кожної дитини, Навіть сиротини, Наша Мати солов'їна - Рідна Україна
І у кожному серденьку                                Є і буде жити                                Божа Мати - Наша Ненька,                                Мати всього світу.

                                                                                                    Леонід Полтава

 

 * * *  

 

Всі уже поснули,

Мати ще не спить;

На молитві довго,

Довго так стоїть.

Як одну скінчила,

Другу почина...

Щиро та сердешно

Молиться вона.

Бачу - на коліна

Рідная стає,

Рученьки здіймає,

Сльози нишком ллє.

І вони по виду

Котяться, біжать,

В сяєві лапади

Іскрами блищать.

І мені так сумно,

Жалко так її,

Що від сліз темніють

Очі враз мої.

                    Микола Чернявський

 

 * * *  

 

 

Як мені вас не любити, Рідний батьку, нене;   Та ви ж мене згодували І дбали про мене.	Батько розуму навчає, Мати приголубить,   Ніхто мене так на світі, Як вони, не любить.
Дай же, Боже, щоб я виріс,                                         В школі гарно вчився,                                                                   Щоб я батькові і неньці                                         Добре відплатився*.

                                                                                                   Богдан Лепкий

 

 * * *

 

 

Дідусь, бабуся

 

Я вірив, що краще всього -

Пісні, які знав дідусь.

Вмощусь на колінах до нього

І в очі йому подивлюсь.

А він вимовляє, виспівує

Гарячі, прості слова -

І все давниною сивою

В очах моїх ожива.

І плачу, було, і сміюся,

як слухаю ті пісні ...

Спасибі ж тобі, дідусю,

За те, що ти дав мені.

 

Бабусю моя дорогенька,

Матуся моєї матусі,

Присядь біля мене близенько,

Я ніжно отак пригорнуся.

Дай руки твої поцілую,

Що ніжно голівку ласкали.

Все вміють ці руки робити,

Ці руки старенькі і вправні.

На очі твої подивлюся,

Як сяють вони променисто!

Як добре, коли у бабусі

Усмішкою грає намисто.

                       Василь Симоненко

 

 

Храм - дім Божий

 

Попрошу сьогодні маму, Щоб до церкви повела. Від минулої неділі Я ще там і не була.

В церкві гарно ладан пахне, Світять зоряно свічки, І співають - Боже милий!- Наче янголи які.

                                                                                                       Леонід Полтава

 

 

Любов до України, пошана до предків

 

 

Маленька українка

Знаю, бо казала Мені моя ненька,  Що я українка, Правдива, маленька. Знаю, Україна Серцю мому мила, Я по-українськи Молитися вчила.

А моя опора - То Божая Мати, Мати Україна, Повна благодати. Ось мою молитву Прийми, Отче Божий, Нехай Україні, Вона допоможе

                                                                                          Олена Пчілка

 

 * * *

 

 

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.                          

Їм красить все їх рідний край.                      

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, - без Батьківщини.

                                      Микола Чернявський

 

 

 * * *

 

Байка про Дуб і Перекотиполе

Якось Вітер лютував та за видноколи

Ніс, жбурляв, крутив, штовхав Перекотиполе.

А в долині Дуб стояв, розкинувши віти -

Жодна навіть не хитнулась, хоч як злився Вітер.

Стало з нього кепкувати Перекотиполе:

- Чом Ви, пане, не йдете нікуди й ніколи.

Так весь вік і стоїте, як громом побиті,

І не знаєте нічого, що діється в світі.

Беріть приклад із мене, бо я скрізь буваю,

Все про всіх вам розповім, все на світі знаю.

Дуб неквапно відповів: "Хоч сиджу я вдома,

Втім усе, що маю знати, те мені відомо.

Я живу, як батько вчив, за його завітом:

Восени скидаю листя, зеленію літом.

Даю прихисток птахам, звірині й людині,

Моя слава - в небесах, сила - у корінні.

Засміялось легковажне Перекотиполе

І полинуло із Вітром десь за видноколи...

І загинуло на дні, втрапивши у воду,

Бо не мало ні коріння, ані свого роду.

 

Хто забув свій славний рід, хто Бога не знає,

Того радість обмине, а лихо спіткає.

А якщо від предків віру й добро переймати -

Жодний вітер нас тоді не зможе здолати.

                                                       Галина Маніва

 

 

 * * * 

 

Немов сузір'я  золоте

Як Лавра Україні личить

над крутосхилами Дніпра!

Здається, то сам Бог нам зичить

Любові, Щастя і Добра.

                    Як личать Києву Софія,

                   Собор Михайла золотий,

                   храм Первозванного Андрія,

                   храм Володимира святий.

Церков мережані убори

на кручах сяють. А проте

найвищі - чистих душ собори,

немов сузір'я золоте.

                                      Дмитро Білоус

 

 

Працелюбність

 

 

Все із доброго чи злого -

Починається з малого.

Листя виросте з листочка,

З нитки витчеться сорочка.

Хліб - з маленької зернинки.

Дощ - із чистої краплинки.

День турботою почнеться -

Все довкола усміхнеться.

Проганяй мерщій дрімоту

І рукам давай роботу.

І роби невтомно, вміло

Хоч мале, та добре діло.

                           Микола Сингаївський 

 

 

  * * *

 

Слід добре-добре пам'ятати,

І щоб не збитися з путі,

Навчись себе перемагати,

А це - найважче у житті.

Нелегко з сонечком вставати,

Коли зарошений весь світ.

Тоді так хочеться поспати,

Ну, а тобі ще мало літ.

Й науки нащо ті вивчати,

Все б грався, бігав і гуляв.

Учись себе перемагати,

Ще поки ледарем не став.

Ось мишка діткам нірку риє,

Працюють бджілоньки малі.

Усяк робити шось уміє,

Щоб не пропасти на землі.

А ти на цій Землі - людина,

Тому учися і працюй.

Людина вміти все повинна,

Тож силу й волю ти гартуй!

Бо треба так багато знати,

Щоб в світі цім розумним стать.

Учись себе перемагати,

Умій себе перемагать

 

 

Хліб - святий

 

Про хліб

- Не кидайся хлібом, він святий! -
В суворості ласкавій,

Бувало, каже дід старий

Малечі кучерявій.

-Не грайся хлібом, то ж бо гріх! - Іще до немовляти

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало, каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий,

Життя несе у людський світ,

І людські ріднить мови.

                                          Максим Рильський

 

 

Слухняність

 

 

Бути слухняним нелегко, Бути слухняним непросто Але синіє озерце, Але всміхається сонце.	Квіти квітують весною, Дощик розплачеться вчасно, Ми ростемо із тобою. Все, що навколо, - прекрасне.
Все, що навколо - покірно,                          Слухає Божі закони.                          Будьмо слухняними мамі,                          Тату, бабусі і школі.

                                                                                                  Петро Романенко

 

 

Щедрість

 

Лісове джерельце,                    

Добре в нього серце,    

Всім дає водиці:            

І звірятку, й птиці,                    

Дереву, травині,

Квітці і людині,

Тому й не міліє,

Дзюркотить, радіє

Із лісів дзвінкою

Витіка водою.             

                              Марія Чепурна

 

 

 

Чуйність

 

Моя бабуся

Моя бабуся - тиха і привітна,

І всім допомагає непомітно.

Моя бабуся встане рано-рано,

Аби подати нам смачний сніданок.

Обід зготує та поприбирає,

Зі мною в шашки чи в лото зіграє.

А потім щось розкаже цікавеньке -

Таких історій знає багатенько.

А татусеві виплете шкарпетки,

А мамі шалик і нову беретку.

І слухатиме про її турботи,

Коли вона сумна прийде з роботи.

Провідає людей, за нас бідніших, -

Дітей пригостить, а батьків потішить.

Поправить збитий кимсь дорожній знак

І нагодує кинутих собак.

За себе ж не згадає, лиш жартує:

«Мені в житті нічого не бракує».

Якщо, бува, мене хтось запитає:

«А що для тебе чуйність означає?»

Я з відповіддю геть не забарюся:

«Це значить бути, як моя бабуся!»

                                       Галина Маніва

 

 

Для чого ми живемо?

 

Зорі

Мамо люба! Глянь, як сяють

Ясні зорі золоті.

Кажуть люди: то не зорі -

Душі сяють то святі.

Кажуть: хто у нас на світі

Вік свій праведно прожив,

Хто умів людей любити,

Зла ніколи не робив, -

Бог того післав на небо

Ясно зіркою сіять...

Правда, мамо,  - то все душі,

А не зорі там горять?

Так навчи   ж мене, голубко,

Щоб і я так прожила:

Щоб добро робити вміла

І робить не вміла зла.

                             Василь Чайченко