Авторизація

     

КАТЕГОРІЇ

НА СВЯТЫЯ ТЕОФАНІА, АЛЬБО БОГОЯВЛЕНІА

Пропонуємо до уваги читачів святкову орацію з нагоди свята Богоявлення. Автор - Памво Беринда, український поет і лексикограф 16-17 ст.

Народився між 50-70-ми роками XVI століття в Прикарпатті у Єзуполі. Більш точна дата народження не відома.

Світським ім'ям Беринди було Павло. При постриженні в ченці Павло Беринда прийняв ім'я Памво. У 1597—1605 роках працював у Стрятинській друкарні та Крилоській в 1606—1608 роках, (тепер Івано-Франківська область). Активний діяч Львівського братства, працював у братських друкарні і школі (1613—1619), у Львові (до 1613) постригся в ченці. З 1619 року жив у Києві. Був головним друкарем, редактором і перекладачем у Києво-Печерській друкарні. У 1620 дістав звання «протосингела» («головного»), а згодом став «архітипографом», тобто завідувачем друкарні. Найвизначніша праця Беринди — перший друкований український словник «Лексикон славеноросский альбо імен толкование» (1627). Перевиданий у Кутейні (біля Орші, 1653) з передмовою І. Трусевича. В ньому близько 7 тисяч слів — загальних та власних назв переважно тогочасної церковнослов'янської мови з перекладом та тлумаченням їх українською літературною мовою початку XVII століття. Метою Беринди при складанні його словника було відновити церковнослов'янську традицію літературної мови і цим протистояти наступові польського католицтва і польської культури. Цей словник відіграв велику роль у розвитку не лише української, а й російської, білоруської, польської, румунської лексикографії. Памво Беринда був одним із зачинателів поезії та шкільної драми в Україні. 1616 року Беринда видрукував у Львові різдвяний діалог із пролога, промов семи хлопців та епілогу «На Рождєство Христа вєршє для утєхи православним христіанам». До діалога додані були інші вірші на церковні теми. Вірші використовувалися для декламації учнями братських шкіл і мали велику популярність — їх переписували в XVII столітті в Москві. В розвитку жанрів української літератури ці вірші були перехідним етапом від поезії до драми.

Помер (13) 23 липня 1632) , був похований у Києво-Печерській лаврі.

Вірш наводимо з сайту "Ізборник", там розміщена широка добірка творів цього автора. http://izbornyk.org.ua/ukrpoetry/anto25.htm#pb7

Памво Беринда

(кінець 16 ст – перша половина 17 ст.)

НА СВЯТЫЯ ΘЕОФАНІА, АЛЬБО БОГОЯВЛЕНІА

Рождество сьмы Христово недавно почтили

И єму ся зо всhм створеньєм поклонили,

«Слава въ вышних» зъ агелами заспhвавши,

А сь пастухами чюду ся задивовавши.

Царя сьмы небесного з волхвы оглядали

И при их тамъ подаркох уклон свой отдали.

Зъ звязкув грhховных будучи освобожени

И презъ нароженя Христово обожени,

Виθлеєму хмы пристойную честь отдали,

Якъ тому, въ котрум пана въ тhлh оглядали.

Котрый Виθлеєм ужа райского уморил,

А рай нам, предъ тым замкненый, знову отворил.

И предъ яслями низко хмы тыж упадали,

Для котрых слова словесными хмы ся стали.

Бога, створителя своєго, въ них познавши

И лhпш, ниж Ізраїль, хвалу єму отдавши.

Сконд до Іордану хмы ся спhшно пустили,

Где абы ся болших таємниць насмотрили,

Бога въ тройци навыразнhйшеє зьявеньє, | на полі: | Але то Θеофанієй

Где и наше новоє въ Христh отроженьє.

Що Єпіфанією венц называємо

И тріумфовне день тотъ опроважаємо,

Обходячи своє презъ Христа очищеньє

И огнем бозства всhх нас нынh освhченьє.

Котрым ся чищеньєм Іисус мой очищаєт

И въ познаньє тройци вhрных всhх освhчаєт,

Рhку тамъ Іорданскую очищаючи

И по всему свhту воды посвячаючи.

О невымовных справ нашого створителя,

О таємниць такъ высоких всhх збавителя!

Перше зъ дhвы-матки рачил ся народити

И весь свhт свhтлом бозства свого освhтити.

A нынh иншую таємницу справуєт

И до Іорданскои рhки приступуєт,

Хотячи въ нюй грhх наш первородный омыти

И о тройци святой вызнаню научити,

Бога въ трох персонах абыхмы вызнавали

И персон тых въ єдну ипостась не мhшали,

Отца початком двох персон вызнаваючи

И обоим го причину повhдаючи,

Сынови до предвhчного єго роженья,

А духови теж святому до похоженья.

Що креститель святый слышал и очне видhл,

Тоє, яко свhдок певный, всhм оповидhл,

Же Христос зъ бога-отца предвhчне ся родить,

C котрого то отца и дух святый походить,

На сынh єдноистном опочиваючи

И о сыновьствh єго нам посвhдчаючи,

Указуючи своє зъ отца похоженьє,

C которого то и сыновскоє єст роженьє.

Тотъ день церковь повшехъняя здавна обходить

И свято ся тоє въ нюй съ початку въ нас находить,

Котроє нам апостолове положили, | на полі: | Святых апостол Петра и Павла прав[ило] 6.

Абысьмы го, якъ таємницу, обходили.

Тотъ день радостный всhх нас гойне потhшаєт,

Кгды ж въ сыновьство божіє нас поволываєт,

Котрого Христос зъ зепсованья нас выводить,

А до несмертелности живота приводить,

C фрасунку окрутного за грhх выбавляєт,

А на тых мhст радости гойне набавляєт.

Єсли и Виθлеєм смутком окрутне знятый

И крвю дhток невинных облятый.

И Рахиль милого потомъства позбавлена,

А смутку презъ Ирода тогды набавлена,

Кгды тираннови дябол рады додавал,

Абы Христа межи дhточками шпhкговал.

Глупець, смhючи ся на бога поривати

И на дябельскуй плохой радh полягати.

На єго тут и онде вhчноє згиненьє

И рады княжате шатаньского зганбеньє.

Леч юж нынh, не окрутеньства уходячи,

Але до Іордану ясне приходячи,

Тройцу вhрным на рhцh оной объявляєт

И радостій нас своѝх гойне наполняєт,

Кгды бовhм голову смокову преч стираєт

И тиранна вhчного внhвеч обертаєт,

На карк непріятельскій моцне наступивши

И въ водах го юж Іорданских утопивши.

День же тотъ нынhшній звитязства тріумфуймо

И богу юж въ тройци, а не дяблу голдуймо.

Иле ся въ завартю окіана найдуєт,

Кождый юж творцу своєму нехай голдуєт.

И хотhмо всh Христови чистому быти

И за ним простою дорогою ходити.

Чистыми ся по крещеніѝ находhмо

И въ оном огни креститися не хотhмо,

Кгды ж грозить, же конечне ним крестити будет

И жаден ся тамъ зъ невhрных пре[дъ] ним не з будет,

Котрыи бы ся сhном и тръстю находили,

А не хрістіанским ту животом пожили.

Пристойне ж Христово крещеніє почтhмо

И всh ся свhтни ведлуг него укажhмо,

День тотъ такъ зацный христіанско обходячи

И не въ роскошах ся телесных находячи,

Але яко бысьмы духовне обходили

И въ святобливости чисти ся находили,

Грhха червености и синости позбывши

И змазы юж вшелякои праве ся змывши,

Єдны, яко снhг, бhлыми ся найдуючи,

А другіє принамнhй, якъ вовна, будучи.

И вшеляко на всюм чистыми ся найдуймо,

И Христа-збавителя въ всюм наслhдуймо,

Котрый надъ все збавеньє наше уважаєт

И завше го прагнучи, сыти въ нюм не маєт.

И такъ свhту хотhмо собою свhтити

И до побожности прикладом добрым быти,

Яко быхмы презъ себе бога прославили

И онде пред свhтлом тройци себе ставили,

Невымовною тамъ ясностю освhчени

И хвалою єго бозскою увельбени.

Зорh то онои частку нынh узрhвши,

В крещеніа свhтлую ся шату одhвши,

Далшого скутку дай нам, Христе, дочекати,

Тебе въ тройци, боже наш, онде оглядати.

О крестителю, рач нам тоє упросити, | на полі: | Молитва до Предтечи

На котром єсь ты руку рачил положити.

Руки къ нему, о Іоанне, подносячи

И очи оныє ку небу подводячи,

Котрыми сь годен был на духа ся смотрити,

Котрый зъ отца зышол, о сынh посвhдчити.

Абых мы ся хвалы онои дочекали,

A тотъ Θеофаніа день опроважали,

Веселыє празнику пhсни спhваючи,

Зъ волh божеи нh в чом не выкрочаючи,

Хотячи ся въскресеніа домhстити

И на «Христос въскрес» знову риθмы зложити,

Чим могучи, пресвhтлый день оный здобячи

И «Въ истинну въскрес» до себе мовячи.

Read 198 times
Login to post comments
Top
We use cookies to improve our website. By continuing to use this website, you are giving consent to cookies being used. More details…