Авторизація

     

КАТЕГОРІЇ

Богослів'я ХХ сторіччя було б набагато біднішим, якби своє місце в ньому не зайняла видатна праця під назвою „Ісус Христос" голови Папської Ради зі сприяння єдності християн кардинала Вальтера Каспера - чільного єрарха сучасної Римо-Католицької Церкви. Цю книгу на радість усім українським богословам нещодавно випустило в світ київське видавництво „Дух і Літера" (в неперевершеному перекладі Наталії Вельбовець), до того ж запросивши на презентацію цієї книги самого автора, який, крім цього, отримав також звання почесного доктора Києво-Могилянської Академії. Кардинал Каспер - приклад (не побоюся власної відвертості) того, яким має бути сучасний архиєрей: глибокий мислитель, відкритий до діалогу з кожним, хто шукає відповіді на найважливіші питання свого буття; християнин в кожному порусі своєї думки, в кожному злеті своїх інтелектуальних інтенцій; разом з тим людина, що реально внутрішньо переживає Євангеліє Ісуса Христа, не дивиться на нього зі сторони як на певне етичне чи філософське вчення, але інтеріоризує його, живе ним. Як і належить богослову такого рівня, Вальтер Каспер головним напрямком своєї діяльності вважає екуменічне богослів'я, мета якого - відновити єдність Христової Церкви, котра була втрачена внаслідок багатьох різних причин. Страшенним духовним архаїзмом сьогодні вважається, коли православні та католики сприймають одне одного як єретиків - навпаки, все більш звичним стає розуміння того, що вони є братами-християнами, Матір в яких одна - Церква Ісуса Христа, Сина Божого, який є здійсненням Отчої любові за посередництвом Святого Духа.
Читати
Одним із негативних наслідків переважання в Українській Православній Церкві аскетичного типу благочестя є той факт, що регулярне прийняття Святого Причастя на сьогоднішній день притаманне лише священнослужителям. Віряни переважно утримуються від участі в Таїнстві Євхаристії, пояснюючи це повчаннями старців та монахів-аскетів. Звичайно, вони інколи все ж причащаються Тіла та Крові Господніх, але лише на великі свята і вважають це чимось другорядним в своєму духовному житті. І в цьому, я глибоко переконаний, полягає величезна проблема нашої Церкви.
Читати

Старець казав: «Хочеш кого віддалити від Бога? Давай йому постійно матеріяльні блага із надлишком. Він забуде і про Бога, і про все на світі.

Читати
Rate this item
(0 votes)
 

[ частина перша історичної монографії "Князь Костянтин Острозький і його культурна праця",
вперше виданої у Вінніпеґу, 1958 р. Публікується за перевиданням: Київ, "Либідь", 1999 р. ]

Rate this item
(0 votes)

В запропонованій статті автор висвітлює характерні риси пастирського служіння та наукової діяльности преосвященного Порфирія, єпископа Чигиринського, настоятеля київського Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Проблема досліджується на тлі загальної характеристики становища Руської Православної Церкви та багаторічного церковного служіння Порфирія Успенського.

Rate this item
(0 votes)

Прізвище Байда - досить відоме в Україні, і своєю популярністю зобов'язане двом постатям: легендарному козакові Байді, героїчна смерть якого оспівана в українській народній пісні, і першому гетьману України князю Дмитру Івановичу Вишневецькому на прізвисько Байда.

Rate this item
(0 votes)

Від давніх часів слово відігравало неабияку роль в історичному бутті. Зі словом асоціюється феномен людського спілкування, фіксація багатоманітного досвіду наших пращурів, народження письма, культурний розвій, самобутні мистецько-художні та естетичні виміри світу... Втім, справжній світоглядний злам у розумінні вартості слова стався у добу післянаполеонівської Європи, коли романтики безпосередньо пов’язали словесність із душею, ба навіть із сутністю народу-нації. Так народилася славнозвісна «мовна програма» романтизму, яка розгорталася під знаком моральності та добра, краси й естетизму, фольклористичних, етнографічних та літературних захоплень національним буттям. Власне, романтики відкрили широкому загалу неповторну палітру європейських націй зі славною та величною історією.

Rate this item
(0 votes)

До лідерів українського політичного і церковно-громадського життя Волині 1920-30-х рр. належав член Центральної Ради, пізніше посол до польського сейму, священик Михайло Тележинський. Його ім'я згадується у дослідженнях з історії міжвоєнного періоду[1]. Зауважимо, що відомості про Михайла Тележинського хибують багатьма неточностями, а в окремих випадках і фрагментарністю. Зокрема науковці оминають важливу подію - висвяту у священики 1936 р.

Rate this item
(0 votes)

Видана 1925 р. (у Львові) монументальна праця визначного діяча українського відродження Івана Огіенка «Історія українського друкарства» більше ніж шість десятиліть зберігалася в бібліотечних спецсховах і тому практично була недоступною навіть для фахівців.

У книзі переконливо й аргументовано простежується не лише розвиток специфічної друкарської галузі в Україні від початків її заснування, а й доля самої української культури, непроста, почасти трагічна історія українського друкованого слова, яке в умовах заборон, обмежень усе ж пробивалося до читача, будило його думку, піднімало народ з колін.

Джерело: www.litopys.org.ua

Скачати книгу (rar, 385 kb)>>

Rate this item
(0 votes)

Груднем вируючого вогнем і смертю 1943 р. О.Довженко - чи не найтрагічніша постать в усій українській культурі ХХ ст. - робить черговий запис у своєму приховуваному від пильного ока владоможців "Щоденнику". Це запис про Київ, про київські архітектурні ансамблі, а радше - про всю подиву гідну своєю направду сатанинською затятістю боротьбу з метаісторичною цілісністю "Міста Премудрості Божої" (Д.Донцов).

Top
We use cookies to improve our website. By continuing to use this website, you are giving consent to cookies being used. More details…