Авторизація

     

КАТЕГОРІЇ

Життя преподобного Нестора Літописця

Всяка річ, якщо вона не відображена в книзі, буде забута. Так, якби Мойсей не отримав знання від Бога про початок і будову світу, про прабатька нашого Адама і не залишив нам все це в своїх книгах, то тривалість часу приховала б це від нас, зробивши темрявою, невідомістю. Але Бог посилає, коли хоче, літописців, щоб наступні покоління, прочитавши їхні писання, змогли отримати від цього користь.

Свого часу Господь послав Київській землі, святому Печерському монастирю повікнезабутнього письменника, преподобного отця Нестора, який просвітив наші очі, приносячи нам користь і пробуджуючи в нас вдячність Богові за те, що початок Русі був описаний, ставши тим самим початком нашої духовності. Дякуючи Нестору Літописцю, ми знаємо про заснування в Києві монастиря за прийнятими у християнському світі правилами, про духовні чесноти преподобного Антонія та його послідовників, котрих народив дух Печерського монастиря. До них належав і преподобний Нестор. Він описав життя своїх братів-монахів не тільки в книзі, але й у власній душі через молитву та самозаглиблення. І тому він вписав і своє ім'я в книгу вічності, як сказано: „Тіштесь, що ваші ймення записані в небі!" (Лк. 10:20).

Коли преподобний Антоній перебував в печері, зберігаючи обітницю мовчання, а блаженний Феодосій будував монастир, славний отець наш Нестор прийшов до них, бажаючи прийняти святий ангельський образ і стати монахом. Йому було тоді тільки сімнадцять років. Але вже в цьому віці він звик виконувати чернечі правила: зберігати чистоту тілесну та душевну, не накопичувати зайвих багатств, бути покірливим, слухняним, любити піст та молитву, а також й деякі інші правила. Тому молодий чернець Нестор зміг стати гідним продовжувачем першопочатківців Печерських - святих Антонія і Феодосія. Від них він навчився виконувати з любов'ю заповіді Божі, знаходячи в цьому головну потребу життя.

В писаннях своїх він показує, що має велику любов до своїх преподобних вчителів „не словом, не язиком, але дією та правдою" (1 Ін. 3:18), прославляє за це Бога вустами своїми та душею своєю, бо зміг бачити добрі справи двох великих світильників священної землі Київської.

Після святої смерті преподобних Антонія та Феодосія блаженний отець Нестор не тільки помер для світу, адже це він зробив раніше, коли ще в юнацькі роки виконував чернечі правила, але й став справжнім монахом, прийнявши чернечий образ з рук преподобного Стефана, ігумена Печерського, який потім підніс його до дияконського сану.

І тоді, маючи на собі подвійний сан - чернечий та дияконський - кожен день він впокорював свої тілесні пристрасті, робив добрі справи, щоби бути істинним працівником Божим, пам'ятаючи про слова Господа Ісуса Христа: „Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та правді вклонятись" (Ін. 4:24).

Духа ворожості, в котрому немає істини й правди, адже він не Божий, преподобний Нестор перемагав через витривалість у молитві, самовпокору, роздумування про святі небесні речі.

Коли ж, по волі Божій, монахи вирішили викопати з землі мощі преподобного Феодосія й принести їх до Печерської церкви, то блаженний Нестор був першим з них у цій справі. З великою вірою він всю ніч копав землю, врешті решт діставши з глибин святі мощі преподобного Феодосія та перенісши їх до церкви, де всі могли стати свідками великих та дивних чудес, що походили від цих мощей.

Нестор Літописець прожив досить довге життя, працюючи над написанням книги про історію Київської Русі. І таким чином він виконував заповіді Бога-Творця, відійшовши до Нього після багатьох років важкої роботи. Після смерті його тіло було покладене в печері, де й сьогодні знаходиться в незмінному вигляді, доводячи цим, що преподобний Нестор, письменник та літописець, здобув собі вічне життя на небі та благословення милосердя Божого.

Молитвами преподобного Нестора Літописця хай Господь і нас впише до книги життя, щоб мали ми спільність із Христом, котрому з Отцем та Животворчим Духом належить слава, честь і шана на віки вічні. Амінь.

Джерело: Патерик Печерський - Київ, Києво-Печерська Лавра, 2004.

переклад Івана Верстюка

Read 160 times
Login to post comments
Top
We use cookies to improve our website. By continuing to use this website, you are giving consent to cookies being used. More details…