Авторизація

     

КАТЕГОРІЇ

×

Warning

JUser::_load: неможливо завантажити користувача з id: 315
10 червня в столичній Галереї мистецтв ім. Олени Замостян, що діє при Києво-Могилянській академії, розпочала роботу іконописна виставка „Той, що є". Така глибока в богословському сенсі назва стосується дуже відомого фрагменту з Біблії, а саме історії про Мойсея, якому Бог відкрив своє ім'я: «І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є" (Вих. 3:14). Тому й сама виставка є також відкриттям - відкриттям того, чим є ікона, що є її смислоутворюючими чинниками, в чому полягає розвиток іконописного мистецтва та його естетичні перспективи.
Читати

XVI століття - переломний момент в українській культурі. Обставини в Центральній і Східній Європі на цьому етапі історії не були на користь України. Кілька століть бездержавного життя зробили свою руйнівну справу.

Читати

Столична Галерея мистецтв ім. Олени Замостян, котра діє при Києво-Могилянській академії, приймала протягом кінця квітня - початку травня у своїх стінах виставку релігійного живопису львівського художника Андрія Тирпича. Чорно-біла графіка, дизайнерський та фотографічний колаж, різьблення по дереву - ось ті художні методи, якими працює даний майстер. Глибина його релігійних рефлексій вражає насамперед оригінальністю, справжністю, точністю. Андрій Тирпич на своїх картинах демонструє власне, дуже індивідуальне переживання християнства та його основних істин. Він споглядає Сина Божого, Ісуса Христа, дивиться на Його страждання і тим самим співстраждає із Ним. Творчість цього художника проникнута дуже інтенсивним переживанням розірваності буття на грішний світ та святе небо, вона показує христологічність усіх видів життя, приреченість зла, трагізм позбавленого зв'язку з Богом існування та фатальну роль гріха на людському шляху особистісного розвитку в процесі становлення людини Нового Заповіту - правдивого християнина.

Читати

Поряд з Києвом – «другим Єрусалимом», всесвітньо знаним центром релігійних і туристичних паломництв, та столицею України, яка розбудовується, в тому числі й сучасними церковними спорудами, що вже стали відомі, – є й Київ менш відвідуваних сакральних місць, місцинок та куточків, котрі по-своєму також дуже цікаві. Звичайно, увагу в першу чергу притягають кільканадцять сакральних «візитівок» столиці, тим паче, що не бракує відповідних екскурсійних пропозицій. Але на допитливих чекають багато можливостей нестандартних розвідок: стародавні урочища, що ховають язичницьких ідолів, церковки й каплички, що примостились у дворах та скверах, невеликі монастирі, де кипить велика робота, чи інші свідки подій минулих та місця здійснення сьогоднішніх, – всі вони привабливі для знайомства більшого, інтимнішого, «включенішого» за стандартний туристичний марафон.

Читати

Давньоруський стиль утворився на основі візантійської архітектури і самобутнього народного стилю і придбав свої характерні риси в Київській Русі. Спочатку у Києві, Чернігові, Новгороді, Полоцьку, Володимирі, а потім розвився з впливом місцевих традицій у Суздалі, Пскові, Смоленську та інших місцях, дійшовши до наших часів. Цей стиль є головною підставою на якії потім розвилася наша національна культура, він є втіленням віри у Господа Ісуса Христа наших предків і остаточного зречення від поганства, та на віки прийняттям спасительних христянських цінностей.

Читати

Для небайдужих дослідників у рамках нашої рубрики пропонуємо тези архімандрита Рафаїла (Кареліна) за його працею "Християнство і модернізм".

Читати

200-річчя Пилипа МОРАЧЕВСЬКОГО та 100-річчя виходу першого перекладу Євангелії українською мовою.

Читати

Ці міркування, звісно, не є над-ориґінальними. Вважаю, що багато хто міркує аналогічно. Це роздуми звичайного читача україномовної духовної літератури.

Читати

Усім нам з дитинства знайомі казкові персонажі билинних богатирів. Герої народного епосу, вони стали уособленням хоробрих захисників рідної землі від набігів кочових орд. Саме слово «богатир» тюркського походження. Вперше воно зустрічається в Іпатіївському літописі в розповіді про татарських воєвод під 1240, 1243 і 1263 роками. Для визначення поняття, яким сьогодні є слово «богатир», у давньоруській мові аж до XIII століття вживалося слово «хоробр» або, з церковнослов’янським забарвленням, «хоробрий», яке згодом перетворилося на епітет «хоробрий». Таким чином, словосполучення «хоробрий богатир» — тавтологія, тобто, як «масло масляне».

Читати

Эта чудотворная икона Слобожанщины явилась в конце XVI столетия на месте, называемом Озерянкой, которое находится от Харькова около 7 км на юго-восток. Здесь впоследствии была устроена пустынь, называемая Озерянской.

Читати
Top
We use cookies to improve our website. By continuing to use this website, you are giving consent to cookies being used. More details…