Історія, історіософія
Богослів'я, філософія
Ми - громадяни України
Ойкумена України
Святині
Українська мова
Українська література
Шедеври культури
Старець казав: «Хочеш кого віддалити від Бога? Давай йому постійно матеріяльні блага із надлишком. Він забуде і про Бога, і про все на світі.
В запропонованій статті автор висвітлює характерні риси пастирського служіння та наукової діяльности преосвященного Порфирія, єпископа Чигиринського, настоятеля київського Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Проблема досліджується на тлі загальної характеристики становища Руської Православної Церкви та багаторічного церковного служіння Порфирія Успенського.
Прізвище Байда - досить відоме в Україні, і своєю популярністю зобов'язане двом постатям: легендарному козакові Байді, героїчна смерть якого оспівана в українській народній пісні, і першому гетьману України князю Дмитру Івановичу Вишневецькому на прізвисько Байда.
Від давніх часів слово відігравало неабияку роль в історичному бутті. Зі словом асоціюється феномен людського спілкування, фіксація багатоманітного досвіду наших пращурів, народження письма, культурний розвій, самобутні мистецько-художні та естетичні виміри світу... Втім, справжній світоглядний злам у розумінні вартості слова стався у добу післянаполеонівської Європи, коли романтики безпосередньо пов’язали словесність із душею, ба навіть із сутністю народу-нації. Так народилася славнозвісна «мовна програма» романтизму, яка розгорталася під знаком моральності та добра, краси й естетизму, фольклористичних, етнографічних та літературних захоплень національним буттям. Власне, романтики відкрили широкому загалу неповторну палітру європейських націй зі славною та величною історією.
До лідерів українського політичного і церковно-громадського життя Волині 1920-30-х рр. належав член Центральної Ради, пізніше посол до польського сейму, священик Михайло Тележинський. Його ім'я згадується у дослідженнях з історії міжвоєнного періоду[1]. Зауважимо, що відомості про Михайла Тележинського хибують багатьма неточностями, а в окремих випадках і фрагментарністю. Зокрема науковці оминають важливу подію - висвяту у священики 1936 р.
Видана 1925 р. (у Львові) монументальна праця визначного діяча українського відродження Івана Огіенка «Історія українського друкарства» більше ніж шість десятиліть зберігалася в бібліотечних спецсховах і тому практично була недоступною навіть для фахівців.
У книзі переконливо й аргументовано простежується не лише розвиток специфічної друкарської галузі в Україні від початків її заснування, а й доля самої української культури, непроста, почасти трагічна історія українського друкованого слова, яке в умовах заборон, обмежень усе ж пробивалося до читача, будило його думку, піднімало народ з колін.
Джерело: www.litopys.org.ua
Груднем вируючого вогнем і смертю 1943 р. О.Довженко - чи не найтрагічніша постать в усій українській культурі ХХ ст. - робить черговий запис у своєму приховуваному від пильного ока владоможців "Щоденнику". Це запис про Київ, про київські архітектурні ансамблі, а радше - про всю подиву гідну своєю направду сатанинською затятістю боротьбу з метаісторичною цілісністю "Міста Премудрості Божої" (Д.Донцов).
More...
Не буде перебільшенням стверджувати, що суспільний статус духовної сільської інтелігенції значною мірою обумовлюється її стосунками з іншими соціальними групами. До цього спонукають різні історичні обставини. Ліквідація у 1861 р. кріпацтва призвела до позбавлення духовенства офіційного права експлуатувати селянство у власних цілях. Автоматично згадалися давні колізії селян із священиками, і в деяких місцинах священики та інші представники сільського духовенства зазнали гонінь із боку розгніваного селянства. Обрання церковних старост з парафіян було конфліктогенним поприщем у стосунках між селянами (сільською владою) та місцевим духовенством[1]. Окрім того, у народній пам'яті існував образ священика-експлуататора, який сформувався ще за часів кріпосного права. Непомірні побори за треби, святкові, похоронні та інші процесії, завищена плата за навчання дітей грамоті часто збурювали серед селян невдоволення. Окремо виникало в їхній традиційній уяві питання правомірності великого церковного землеволодіння. На думку пересічного українського хлібороба, все, що було нажите фізичною працею інших, потрібно було повернути. Всі ці та інші (об'єктивні та суб'єктивні) причини могли призвести і призводили впродовж другої половини ХІХ - на початку ХХ ст. до антагонізмів між селянами і сільськими священиками.
Сучасна Україна нагадує атлета, який має всі передумови для високих результатів та перемог, але зовсім не вірить у себе, в якого чудові кондиції, але геть бракує духовно-вольових якостей, який програв змагання ще до його початку. Україна має потенціал великої держави – численне та якісне населення, ключове геополітичне розташування, науково-технічні кадри та розвинуту промисловість.