Виявив «прилежание к наукам, успехи в онных необыкновенные, редкие способности к высоким понятиям и созерцаниям, тонкое остроумие и быструю проницательность». За наук. праці А. неодноразово одержував золоті медалі. В ун-ті заснував т-во перекладачів і літераторів — Зібрання універс. вихованців (Собрание университетских питомцев), до якого ввійшли колишні студенти КМА А. Прокопович-Антонський, П. Сохацький, І. Ф. Софонович та студенти Моск. ун-ту. Займалися перекладами на рос. мову «весьма полезных книг». 1782 А. був гол. видавцем журн. «Вечерняя заря». У верес. 1783, по закін. навчання, за пропозицією гр. І. Г. Чернишова почав працювати в Адміралт. колегії С.-Петербурга. Тут склав секретну інструкцію для таємної експедиції, спорядженої «для дальнейших открытий и взятий в вечное владение российскому престолу в Северной Америке земель». За це одержав «высочайшее благоволение», звання майора й посаду секретаря колегії. Супроводжував за кордоном гр. Чернишова. В С.-Петербурзі А. утвердився як один із найвпливовіших журналістів. 1784 керував Т-вом друзів словесних наук (Обществом друзей словесных наук), куди увійшли його товариші з ун-ту і петерб. літератори С. Спешницький, К. Луб'янович, С. Тучков, С. Завалієвський, О. Радищев. Мета т-ва — дотримання «чистой нравственности». 1787 А. супроводжував імп-цю Катерину II по Україні й Криму. 1789 призначений управителем похідної канцелярії командуючого рос. флотом адмірала В. Я. Чичагова. Брав участь у морській битві (черв. 1789). Основним завданням А. було «сочинение донесений ко двору о действиях флота…» та ведення істор. журналу. Згодом цей журнал з описом морських кампаній 1789–90, який зберігся в б-ці А., був визнаний як «драгоценный запас для истории Российского флота» і виданий міністром нар. освіти А. С. Шишковим під назвою «Военные действия Российского флота против Шведского в 1788, 89 и 90 годах, почерпнутые из дневных записок и донесений главноначальствовавшего над оным адмирала Чичагова» (СПб., 1826). 1789 А. видавав у С.-Петербурзі журн. «Беседующий гражданин» (вийшло три частини у 12 кн.). 1796 А. призначений бібліотекарем імперат. публ. б-ки, започаткованої на базі б-ки Залуських, вивезеної з Варшави. Здійснив класифікацію 150 000 книг різними мовами. А. був переконаний, що видання книг — найкращий спосіб поширення знань. З цією метою займався перекладами. 1785 переклав з франц. на рос. мову «Опыт исторического доказательства о происхождении россиян от араратцев» і «Переписку Российской Императрицы Екатерины Вторыя с г. Вольтером с 1762 по 1778 год», ч. 1 (СПб., 1802). Видав кілька праць, пов'язаних безпосередньо з історією України. 1795 члени Т-ва друзів словесних наук переклали і видали п'ятитомну працю «Новейшее повествовательное землеописание всех четырех частей света, почерпнутое из вернейших источников, новейших лучших писателей учеными Россианами». У першій частині містилися теоретичні засади вчення про землеопис, у другій — опис європ. частини Рос. імперії, третій — опис європ. держав, четвертій — опис Азії, азіатської частини Росії, Африки, Америки та нововідкритих земель, п'ятій — «землеописание древних владений и обитателей тогдашних народов» та «краткое учение о сфере». Гол. роль у підготовці цієї праці належала А., який вибирав з різних видань статист. матеріали. Книгу було надруковано, але на поч. квіт. 1796 вийшов указ імп-ці Катерини II про заборону її продажу. Причиною були кілька «возмутительных мест», що стосувалися порядку престоло-наслідування в Росії, Вел. франц. революції, її передумов і встановлення у Франції нового сусп. ладу та детального викладу принципів «Декларації прав людини і громадянина». А. заарештували, але незабаром звільнили. «Подрывные сочинения» так і залишились невідомими читачам.

1798 А. видав власним коштом книгу «Библиотека духовная», де під заголовком «Дружеския беседы. Беседа первая. О познании себя» вперше без посилання на автора надрукував філос. трактат Г. Сковороди «Наркисс. Разглагол о том: узнай себе». А. також переклав і видав працю Йогана Готтліба Ґеорґі «Описание всех, обитающих в Российском государстве, народов и их житейских обрядов, обыкновений, одежд, жилищ, вероисповеданий и прочих достопамятностей», ч. 1—4 (СПб., 1799). Частина 4 цієї праці — «О народах монгольских, об армянах, грузинах, индийцах, немцах, поляках и о владычествующих россианах, с описанием всех именований козаков…» — була не просто перекладена, а фактично написана ним заново. А. додав до неї також нариси «О Россианах», «О Малороссийских козаках» та «Историю Малой России», яку викладав на основі літописів і хронік XVII–XVIII ст., починаючи від Київської Русі й до зруйнування Запорозької Січі (нарис «Малороссийские козаки»), і далі до кін. XVIII ст. А. подав інформацію про мову, одяг, житло, сімейні відносини, «лиценачертание» й «наружный вид» українців, а також сусп. лад, права і привілеї різних станів суспільства. Українці й росіяни, вважав А., хоч і близькі, але все ж різні народи, кожен зі своєю історією. Так, історія українців, за А., розпочинається з Київської Русі, росіян — з Моск. царства часів Івана І. А. підкреслив, що українці перші в Росії прийняли християнство. В загальних рисах А. прослідковує процес входження укр. земель до складу Моск. царства, згодом — Рос. імперії, вважаючи його добровільним: «…Малая Россия произвольно ввошла в подданство Всероссийскому престолу (быв перед тем… ни от кого независящею, самоуправляемою республикански)». А. наводить також характерні, на його думку, риси, притаманні лише українцям і лише росіянам. Українці веселі, відкриті, горделиві, мужні, але схильні до безтурботного життя, бездіяльності, проте здібні до вивчення мов і наук. З гордістю пише А. про КМА: «Самую древнюю и первую в России, в которой… дети, часто до двух тысяч, обучаются словесным наукам, языкам восточным, европейским и древним мертвым, истории, географии, математике, философии и богословию». Зазначена праця А. вважається першим істор.-етногр. нарисом про Україну й українців, яку автор свідомо вирізняв з рос. (великорусской) історії, народ якої має свій етнопсихічний склад, свою релігію тощо.

А. причетний до виходу праці «Топографическия описания Киевского наместничества», що була підготовлена ще 1786, до поїздки імп-ці Катерини II в Україну й Крим. А. написав до неї передмову, але видати її вже не зміг, оскільки 1810 був відправлений у відставку «без награждения чином и пенсиона» і доживав свій вік самотньо на крихти, які подавали іноді старі друзі, «між відставними галерними матросами в галерному селищі», на березі Балтійського моря.

Тв.: [Антоновский М. И.] Россианы — малороссийские козаки. В кн.: Георги И. Г. Описание всех, обитающих в Российском государстве, народов…, ч. 4. СПб., 1799; Записки. РА, 1885, кн. 1, в. 2.

Літ.: Светлов Л. Б. М. И. Антоновский. В кн.: Московский университет… М., 1957; Словарь русских писателей XVIII века, в. 1. Л., 1988; Торбаков И. Б. Литературно-издательская деятельность… ФиСМ, 1991, № 10; РБС, т. Алексинский — Бестужев-Рюмин. М., 1992; Дорошенко Д. І. Огляд української історіографії. К., 1996.

Архіви: НБУВ, ф. Дс 54556. Торбаков И. Б. Киево-Могилянская академия и Российское Просвещение. (Литературно-издательская деятельность воспитанников Киево-Могилянской академии в Петербурге и Москве во второй половине XVIII века.) Дисс. к. и. н.: 07.00.08 /НАН Украины. Ин-т украиноведения им. И. П. Крипякевича. К., 1997, 289 л.