Українська християнська культураУкраїнська християнська культура
Асоціація дослідників та шанувальників
Про сайт Актуальне Календар Альманах Фотогалерея Форум Контакти
на головнунаписати листа
Головна arrow Шедеври культури та її творці arrow Служба до дня переміщення мощей святителя Миколая Мирликійського чудотворця в місто Барі (1087).
Теми:
Історія, історіософія
Богослів'я, філософія
Ми - громадяни України
Ойкумена України
Святині
Українська мова та її застосування
Українська християнська література
Шедеври культури та її творці






Останні новини:
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень
20.07.2010
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень

Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові
14.07.2010
Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові

Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»
11.06.2010
Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»

Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»
10.06.2010
Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»

Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення
10.06.2010
Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення





Служба до дня переміщення мощей святителя Миколая Мирликійського чудотворця в місто Барі (1087). | Друк |
29.04.2008 
Анастасія Верстюк, студентка НПУ ім.Драгоманова   
За свідченнями історика Є.Є. Голубинського, служба до дня переміщення мощей святителя Миколая Мирликійського Чудотворця належить творінню рук преподобного отця Григорія Печерського, що жив наприкінці ХІ - на початку ХІІ ст. Його творчість датується домонгольським періодом Київської Русі (862-1237 роки.). Вже тоді Григорію Печерському присвоювалось звання „творця канонів".

 

Архиєпископ Чернігівський Філарет, великий знаток піснетворчості, іменує його преподобним і відносить також до його творчості служби рівноапостольному князю Володимиру, великомученику Георгію і преподобному Феодосію Печерському. Ці служби мають особливі спільні прикмети, які характеризують ранню епоху формування держави на українських землях, що відображає розвиток ідей християнського віровчення після Хрещення всієї Русі.

Як пише монахиня Ігнатія (Пузик), православний гімнограф, „в преподобному Григорію виділяється великий художник за природою, поет духовний". І справді, інок Григорій проявляє себе, як досвідчений богослов, що догматико-поетично звеличує ім'я своєї Батьківщини - Київської Русі та самого міста Києва.

Служба до дня переміщення мощей святителя Миколая Чудотворця містить у собі, в першу чергу, догмат Втілення Христового, а також, що досить чітко виділяє авторство піснетворця, вказівки про час написання твору. Творець богослужбового літургійного викладення звеличує ім'я Святителя в стихирах, тропарях канонів, де чітко помітна богословська думка: Благословенний Творець неба й землі, Отець Безпочатковий та Всесильний, довічно існуючий, і Слово з глибин Його народжене, і Дух від Нього сходячий Святий. Трійце світла, слава Тобі.

Помітні в службі й вказівки про час її написання: живі реакції на те, що мощі святого були перенесені до латинян. Перша пісня першого канону: Пастир стада Христового, іншим вівцям відсилають тебе, в край латинський, щоби всі відчули чудеса твої... А в заключній 9-й пісні: Благословенний Господь Бог наш, бо прославив Святителя по землях... в Мирах й серед латинців всіх він зціляє, до слов'ян милосердно приходить. А.П. Доброклонський вважає, що це свято в гімнографії прийняло „слов'янський колорит", так як в богослужбовому спомині про переміщення мощей святителя Миколая залучено багато виразів подяки Чудотворцю Миколаю щодо слов'янського народу.

Особливою відміною київського гімнографічного періоду можна назвати надбання так званих пісенних послідовностей - „пісенна вечірня" та „пісенна ранішня", де все виконувалось співом і нічого не читалось. Тобто слово та музика були нерозривними і саме в такій формі й розумілось все богослужбове передання. Тому неможливо не відзначити й важливість музичного контексту в богослужбових творах.

Основним розспівом давньоруської монодійної музики є знаменний спів. Свою назву він отримав від саме нотних знаків - знамен (слав. „знам'я" - співочий нотний знак). Мелодика знаменного розспіву відрізняється плавкістю та урівноваженістю хвилеподібних ліній, втілює в собі різноманітні художні образи слів, приводячи до них паралелі.

Період піснетворців київського періоду закінчується 1120 роком - саме приблизним роком смерті преподобного Григорія Печерського. Святі цього періоду, серед яких багато ченців Печерських, були прославлені пізніше, та їхні твори не одразу були прийняті до скарбниці літургійних богослужбових текстів.

        

             

 
< Попередня


Координати:

вул.Полупанова, 10,
парафія св. Катерини,
Центр богословських досліджень
м.Київ (Виноградар),
тел.: 8 (044) 360 24 02
моб.: 8 (098) 452 22 05
e-mail: vira_batkiv@ukr.net
схема проїзду >>