Українська християнська культураУкраїнська християнська культура
Асоціація дослідників та шанувальників
Про сайт Актуальне Календар Альманах Фотогалерея Форум Контакти
на головнунаписати листа
Головна arrow Богослів'я, філософія arrow Філософія та філософи arrow Морально-етичні погляди Памфіла Юркевича
Теми:
Історія, історіософія
Богослів'я, філософія
Ми - громадяни України
Ойкумена України
Святині
Українська мова та її застосування
Українська християнська література
Шедеври культури та її творці






Останні новини:
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень
20.07.2010
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень

Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові
14.07.2010
Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові

Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»
11.06.2010
Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»

Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»
10.06.2010
Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»

Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення
10.06.2010
Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення





Морально-етичні погляди Памфіла Юркевича | Друк |
14.04.2008 
Єпископ Іларій (Шишковський)   

Єпископ Іларій (Шишковський)
Минуло більше сотні років з того дня (16 жовтня 1874 р.), коли відійшов у вічність Памфіл Юркевич - видатний філософ, неординарна особистість, талановитий педагог, вихованець Київської духовної академії, її блискучий професор, вченість й авторитет якого були більш ніж високими.

 

Перш ніж перейти безпосередньо до дослідження поглядів цього філософа, наведемо коротку біографічну довідку про цього працівника на духовній ниві.

 

Народився Памфіл Юркевич у 1827 р. в селі Липлява на Полтавщині в сім'ї священника. Виховання й освіту здобув у Полтавській семінарії та Київській духовній академії. В 1851 р. був призначений викладачем філософії у Київській духовній академії, у 1852 р. отримав магістерський науковий ступінь. У 1857 р. крім філософії йому було доручено викладання німецької мови, в 1861 р. він отримав підвищення, ставши ординарним професором. В тому ж році отримав запрошення від кафедри філософії Московського університету, куди й переїхав працювати. У Москві одним з учнів Юркевича був визначний російський філософ та богослов Володимир Соловйов. Викладання філософії в Московському університету Юркевич поєднував з викладання педагогіки в Учительській семінарії військового відомства. В 1869 - 1873 роках він був деканом історико-філологічного факультету Московського університету.

 

Точкою зору Юркевича на морально-етичну проблематику був „широкий, вільний від усяких випадкових чи упереджених обмежень емпіризм, котрий мав у собі все істинно раціональне, все істинно надраціональне, оскільки і те, і інше передусім існує емпірично в універсальному досвіді людства з не меншими правами на визнання, ніж все бачене та відчуте".

 

Памфіл Юркевич у сфері етики визнавав важливість знання про Абсолют, до якого ведуть три шляхи - релігійне почуття серця, сумлінний філософський роздум та містичне споглядання. В основі його етики - біблійне вчення про роль серця як центру духовного життя людини, яке є, за Юркевичем, початком істинного пізнання.

 

Він поділяє філософію на три взаємопов'язані частини: логіку, яка вивчає загальні норми думки; метафізику, яка вивчає загальні норми речей; та моральну філософію, яка вивчає загальні норми вчинків.

 

Виправданість такого поділу обумовлена для Юркевича місцем філософських досліджень серед інших наук і особливо їхнім місцем в людському житті. Тому що філософія вивчає ті припущення, на котрі спираються як окремі науки, так і наша практична діяльність. І яким би чином не відрізнялись між собою ці припущення, всі вони зводяться до двох основних видів: теоретичні - ті, що керують нашими думками; і практичні - ті, що керують нашою діяльністю.

 

При цьому Памфіл Юркевич формулює ці два види припущень. Перший він формулює так: „Різниця в наших думках існує не від того, що це думки, а через їхню істинність чи хибність. Розрізняти думки на істинні чи хибні нас змушує віри й інстинкт істини". Хоча були скептики, зазначає Юркевич, котрі доводили, що такий поділ не має під собою міцної основи і більш правильно поділяти думки з точки зору того, що вони нам дають - радість чи незадоволення. Зрозуміти різницю в наших думках, знайти в них істину - це завдання теоретичної філософії та двох її частин: логіки, що вивчає формальні закони істини, і метафізики, що досліджує матеріальні закони істини.

 

Друге припущення, котре керує нашим життям, Памфіл Юркевич формулює таким чином: „Різниця наших вчинків спричинена не тим, приємні вони для нас чи неприємні, несуть нам щастя чи страждання, а їхньою внутрішньою цінністю, тобто різницею між добром та злом".

 

Філософія знайшла цю формулу готовою у свідомості людини, і її завдання Юркевич визначає як необхідність усвідомити, чи має ця різниця основу в актах нашої волі. І тут були скептики, які вважали, що різниця між правдою та неправдою, справедливістю та несправедливістю є лише формальною, зовнішньою, залежною від випадкових обставин, і ми розрізняємо вчинки лише за їхньою приємністю чи неприємністю, корисністю чи некорисністю. Памфіл Юркевич називає це моральним скептицизмом на відміну від наукового скептицизму і зазначає, що як останній робить неможливою науку, так перший робить неможливою чітку практичну свідомість та призводить до хаосу й анархії. Філософ мотивує це тим, що якщо б ми оцінювали наші вчинки з точки зору їхньої корисності чи шкідливості, то розумні відносини між людьми були б неприпустимими, адже корисність і шкідливість, задоволення чи незадоволення є термінами досить умовними.

 

Говорячи про етику, професор акцентує увагу на ідеї етики, розуміючи ідею як об'єктивно реальну сутність речі, її основу, норму (чи закон) існування. Тому, визнаючи значення досвіду і спостереження, він обстоює вимогу знаходити й пояснювати ідею через явища існуючої дійсності.

 

Етика, стверджує Памфіл Юркевич, базується не на суб'єктивному твердженні, вільно видуманому філософами, а на завжди й усюди усвідомлюваному людством факті дійсної різниці між добром та злом, правдою та хибою. І ця різниця стосується істот розумних та духовно вільних, здатних самосвідомо обирати цілі, а також здатних до оцінки, основаної на особистій свободі, оскільки твердження про справедливість і несправедливість, правду й брехню не можуть бути справою нашого бажання. Для цієї оцінки існують всім визнані норми. Ця різниця стосується істот, котрі знають норми й ті ідеї, згідно з якими щось виявляється справедливим чи несправедливим, схвальним чи негідним.

 

Памфіл Юркевич приділяє увагу значенню закону необхідності для вчинків людини. Людська особистість, підкреслює він, на перший погляд здається нам підлеглою закону необхідності, або причиновості, згідно з яким її вчинки повинні розглядатись як необхідні наслідки певних причин. За законом причиновості всі вчинки людини як фізичної істоти стоять в одному ряді як наслідки певних причин, без поділу на добрі й злі, і тому вони є беззахисними перед вільним самовизначенням людини. При цьому Юркевич, вступаючи в полеміку з матеріалістами, акцентує увагу на тому, що закон причиновості панує в світі фізики та механіки, однак вчинки людини можуть від них і не залежати.

 

Людина, підкреслює професор філософії, є моральною особою - не тільки однією х речей світу, не тільки обставиною буття, залежною від складної причини, але й істотою, яка свідомо підпорядковує себе законам моральної свободи і відрізняє закони, народжені благочестям, від законів, народжених необхідністю. Зрозуміло, розвиває свою думку Юркевич, що людина може розглядатись насамперед як частина зовнішнього світу, підлегла природним законам, і трапляються причини, котрі змушують людину діяти несвідомо, тільки інстинктивно, але все ж, визнаючи такі якості людини як загальні, ми уподібнили б її до інших створінь світу. Саме внаслідок своєї розумності, підкреслює Памфіл Юркевич, людина здатна обирати між добром і злом, правдою й неправдою, і тому не може пояснювати і виправдовувати свої дії тільки законом причиновості. Це вільний вибір, це свідомо обране підпорядкування себе законам моральної свободи він називає свободним самовизначенням суб'єкта, яке є великим даром Божим.

 

Моральна особистість здатна відійти від випадкових умов і вчинити так, як вимагає усвідомлення свого обов'язку. Ця здатність має основу в можливості обговорювати гідність своїх вчинків та оцінювати свої дії неупереджено, як сторонній спостерігач. Моральна особистість споглядає себе таким самим чином, як вона споглядає об'єкти навколишнього світу, розрізняючи добро та зло. Маючи цю здатність, людина виділяє себе з ряду інших істот природи, підносячись до свідомості і розумному підпорядкуванню законам моралі. Об'єктивні якості людини, властиві її природі, етика знаходить готовими, тобто закладеними Богом в загальнолюдській свідомості. У всіх народів вона має слова, що виражають честь, справедливість, великодушність, доброту.

 

Таким чином, етика, за визначенням Памфіла Юркевича, розглядає три питання: що таке благо, чеснота й обов'язок. Звідси професор виводить визначення етики: вона є вченням про об'єктивне благо, чесноти особистості та її моральні обов'язки. Віддаючи перевагу в рішенні цієї проблеми одній з цих трьох ідей, етика отримує певний напрямок. В загальному, підсумовує Юркевич, етика визначає моральні відносини людини з Богом, з собою та з оточуючими.

 

Так розкриває Юркевич ідею етики, її проблематику та перебування людини в просторі етики.

 

Філософія Памфіла Юркевича, як ми бачимо, не втратила своєї наукової актуальності і буде в майбутньому набувати особливого значення в українській філософській культурі, оскільки його філософствування органічно поєднало в собі християнську інтелектуальну традицію з глибоким переусвідомленням та переживанням світового досвіду філософствування. Творче прочитання історії філософії крізь призму християнського світорозуміння утворило фундаментальну традицію в філософії Памфіла Юркевича. Пошук цілісного, тотального світогляду, вільного від крайнощів та спокус західно-європейського раціоналізму й емпіризму, ідеал цілісного знання і цілісного життя - ось що стало основною домінантою християнської філософії видатного працівника на цій ниві професора Памфіла Юркевича.

Джерело: Наукові праці Київської духовної академії, 2002.

 
< Попередня   Наступна >


Координати:

вул.Полупанова, 10,
парафія св. Катерини,
Центр богословських досліджень
м.Київ (Виноградар),
тел.: 8 (044) 360 24 02
моб.: 8 (098) 452 22 05
e-mail: vira_batkiv@ukr.net
схема проїзду >>