Українська християнська культураУкраїнська християнська культура
Асоціація дослідників та шанувальників
Про сайт Актуальне Календар Альманах Фотогалерея Форум Контакти
на головнунаписати листа
Головна arrow Богослів'я, філософія arrow Філософія та філософи arrow Політика і християнство. Онтологія влади
Теми:
Історія, історіософія
Богослів'я, філософія
Ми - громадяни України
Ойкумена України
Святині
Українська мова та її застосування
Українська християнська література
Шедеври культури та її творці






Останні новини:
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень
20.07.2010
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень

Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові
14.07.2010
Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові

Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»
11.06.2010
Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»

Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»
10.06.2010
Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»

Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення
10.06.2010
Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення





Політика і християнство. Онтологія влади | Друк |
02.02.2008 
Іван Верстюк   

Пошук першопричин активності соціального простору з необхідністю призводить до міркування над сенсом політики, влади, державного контролю над суспільством. Суспільство, органічно складене із певної кількості людей, котрі перебувають в історично зумовленій системі взаємовідносин між собою, є завжди рухом - воно ніколи не залишається стабільним явищем. Динамізм визначає характер буття соціуму.

 

Одним з найважливіших та найпотужніших джерел цього динамізму є влада. В демократичних суспільствах - тобто таких, де не ставиться під сумнів право народу впливати на процес прийняття владних рішень - влада є складним політико-культурним феноменом, що виникає як результат людського прагнення до організації спільного життя. В межах християнського світогляду феномен влади розуміється в тому сенсі, що владу людям посилає Бог, Він створює її як принцип соціального буття, покладаючи в неї певні механізми та принципи дії. Влада не є стихійно посталим феноменом, але онтологічним принципом організації людського буття, і якщо дотримуватись онтології християнської, то зв'язок між феноменом влади та Божеством є безсумнівним.

 

Політика є суспільною сферою, де відбувається організація процесу здійснення влади та контроль над ним. Політика формує владні механізми, надаючи їм певних напрямків розвитку, рухаючись якими ці механізми саморозгортаються та встановлюють органічні зв'язки між окремими елементами суспільної системи.

 

Але політична онтологія можлива тільки в тому разі, якщо вона не суперечить Божественній волі. Більше того - політична онтологія повинна виникати на основі Божої дії в світі, стаючи частиною цієї дії. Іншими словами, політика не мусить шукати своєї волі - вона мусить поставити себе в роль служителя волі Божій, мета якої - цілковите благо, абсолютне добро. І тому політик, конкретний політичний діяч, здійснюючи своє служіння, повинен дуже чітко усвідомлювати, що дані йому повноваження мають силу тільки в тому разі, якщо вони у своїй основі базуються на прагненні чини те, що буде для суспільства добром, благом, позитивом. В інакшому разі владні повноваження перетворюються на боротьбу проти людського суспільства та здорових принципів його буття.

 

Різні політичні системи передбачають різні способі організації процесу здійснення влади, і це природно, адже ця різність виникає вже із самої різниці між людьми та спільнотами людей - етносами і націями. Через це влада в різних суспільствах також набирає різноманітних форм, пристосовуючись до конкретних соціальних реалій. Відповідно, постають інакші форми політичного управління та політичної етики, котрі відображають реальність владного устрою певного суспільства.

 

Феномен демократії, котрий виник ще в античній цивілізації стародавніх Греції та Риму, сьогодні сміливо можна називати одним з основних факторів еволюції політичної онтології. Демократія в прямому розумінні цього слова є народовладдям, народоправством. Демократія передбачає співвіднесеність сутності та характеру влади з волею народу та його станом - релігійним, історичним, культурним, економічним, соціальним, матеріальним, емоційним, психічним. Влада в демократичній системі повинна бути способом організації в суспільстві найбільш сприятливих для його життя умов. Заперечення цього принципу демократичної влади призводить до різноманітних явищ корупції, коли носії влади, політичні діячі починають з різних причин діяти проти волі народу, проти його блага. Серед основних причин такої поведінки носіїв влади можна назвати насамперед бажання використати владу з метою власного збагачення та збагачення своїх близьких і своїх фаворитів, а також задля реалізації різного роду політичних авантюр, котрі можуть навіть і не мати конкретної продуманої мети, а служити лише способом задоволення амбіцій політичних діячів. Корупція виникає в тих політичних системах, де є низький рівень моральної свідомості, так що влада опиняється в руках людей, не обізнаних з принципами здійснення влади і не визнаючих авторитету моралі, джерело якої - Бог як Творець світу. Політик, котрий не визнає ключової ролі моральних принципів для організації нормального суспільного життя, не здатен служити цьому суспільству, адже він не може мати уявлення про те, що є благом для суспільства, для тих людей, яким він мусить служити.

 

За умови високої корумпованості суспільства політична онтологія порушується і врешті решт перестає працювати. Влада опиняється в руках конкретних людей і реалізовується ними у відповідності до їхніх суб'єктивних потреб та світоглядних уявлень, перестаючи бути механізмом організації сприятливих умов для людського співжиття. Відповідно, корупція є запереченням закладених Богом принципів буття, а тому вона виникає в тих суспільствах, де поширені атеїзм, безвір'я та деморалізація.

 

Історія доводить, що тільки християнство може бути ефективною світоглядною парадигмою для побудови здорової та життєздатної політичної системи, яка буде спроможною не тільки сприяти організації суспільного добробуту, але й зможе коректно співіснувати з іншими політичними системами, котрі існують на політичній карті світу. Не зважаючи на розмаїття систем філософії історії, цілком очевидним є те, що найбільше зло в історичному розвитку людства - це війна, адже вона несе з собою смерть, біль та нещастя величезній кількості людей. Політика, якщо вона хоче вважати себе християнською, повинна будь-що протистояти мілітаристським та войовничим суспільним рухам, які можуть бути джерелом воєнної загрози. І тому основним обмежуючим принципом зовнішньої політики є умова збереження міждержавного миру. Порушувати це правило дозволяють тільки ті випадки, коли збройне втручання у внутрішні справи іншої держави, в якій влада корумпована і здійснюється проти блага народу, зможе ціною менших людських жертв запобігти більшим людським жертвам.

 

Онтологія влади здатна до саморозвитку. Вона еволюціонує від простіших до більш оптимальних форм організації політичної системи. Вона еволюціонує разом із людською спільнотою, яка прагне в першу чергу утримуватись від війни та вести мирне, відповідне до своїх світоглядних уявлень життя. На основі християнського світорозуміння можна стверджувати, що людська спільнота постійно розвивається в межах моральної сфери буття, яка визначається Богом. Прогрес в цьому процесі можливий за умови максимального поширення християнства та християнського способу життя серед мешканців планети.

 
< Попередня   Наступна >


Координати:

вул.Полупанова, 10,
парафія св. Катерини,
Центр богословських досліджень
м.Київ (Виноградар),
тел.: 8 (044) 360 24 02
моб.: 8 (098) 452 22 05
e-mail: vira_batkiv@ukr.net
схема проїзду >>