Українська християнська культураУкраїнська християнська культура
Асоціація дослідників та шанувальників
Про сайт Актуальне Календар Альманах Фотогалерея Форум Контакти
на головнунаписати листа
Головна arrow Історія, історіософія arrow Подвижники віри та любови до Батьківщини та інші п arrow Антонувський Михайло Іванович
Теми:
Історія, історіософія
Богослів'я, філософія
Ми - громадяни України
Ойкумена України
Святині
Українська мова та її застосування
Українська християнська література
Шедеври культури та її творці






Останні новини:
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень
20.07.2010
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень

Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові
14.07.2010
Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові

Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»
11.06.2010
Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»

Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»
10.06.2010
Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»

Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення
10.06.2010
Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення





Антонувський Михайло Іванович | Друк |
26.03.2008 
3. І. Хижняк   

Антонóвський Михайло Іванович (30.09.1759, сот. м-ко Борзна Ніжинського полку, тепер райцентр Чернігівської обл. — 1816, м. С.-Петербург) — бібліограф, видавець, перекладач і журналіст. За сімейною легендою рід Антоновських походив від франц. дворян, які носили титул графів фон Ланжеронів. Один з них, А. Жофруа, 1649 переселився в Польщу, де перебував на службі у короля Яна II Казимира і за військ, подвиги дістав звання громадянина Польс. Респ., прізвище «Антонович» та виморочний маєток. Пізніше з політ. міркувань перебрався в Україну, прийняв православ'я і змінив прізвище на «Антоновський». Одержав у своє управління «добірну піхоту і артилерію малоросійських козаків», а у власність — м-ко Зіньків «з усією округою». Нащадки Антоновського «служили отечеству своєму знатныя службы рыцарскія в званиях малороссийских шляхетных». Зокрема його правнук А. після домашньої підготовки 1772 вступив до КМА. 1779 в числі чотирьох найкращих студентів направлений до Моск. ун-ту з атестатом, «отменно одобряющим его довольные успехи в изящных науках», і «после довольно строгого экзамена… пожалован шпагою яко знаком студента университета».

Виявив «прилежание к наукам, успехи в онных необыкновенные, редкие способности к высоким понятиям и созерцаниям, тонкое остроумие и быструю проницательность». За наук. праці А. неодноразово одержував золоті медалі. В ун-ті заснував т-во перекладачів і літераторів — Зібрання універс. вихованців (Собрание университетских питомцев), до якого ввійшли колишні студенти КМА А. Прокопович-Антонський, П. Сохацький, І. Ф. Софонович та студенти Моск. ун-ту. Займалися перекладами на рос. мову «весьма полезных книг». 1782 А. був гол. видавцем журн. «Вечерняя заря». У верес. 1783, по закін. навчання, за пропозицією гр. І. Г. Чернишова почав працювати в Адміралт. колегії С.-Петербурга. Тут склав секретну інструкцію для таємної експедиції, спорядженої «для дальнейших открытий и взятий в вечное владение российскому престолу в Северной Америке земель». За це одержав «высочайшее благоволение», звання майора й посаду секретаря колегії. Супроводжував за кордоном гр. Чернишова. В С.-Петербурзі А. утвердився як один із найвпливовіших журналістів. 1784 керував Т-вом друзів словесних наук (Обществом друзей словесных наук), куди увійшли його товариші з ун-ту і петерб. літератори С. Спешницький, К. Луб'янович, С. Тучков, С. Завалієвський, О. Радищев. Мета т-ва — дотримання «чистой нравственности». 1787 А. супроводжував імп-цю Катерину II по Україні й Криму. 1789 призначений управителем похідної канцелярії командуючого рос. флотом адмірала В. Я. Чичагова. Брав участь у морській битві (черв. 1789). Основним завданням А. було «сочинение донесений ко двору о действиях флота…» та ведення істор. журналу. Згодом цей журнал з описом морських кампаній 1789–90, який зберігся в б-ці А., був визнаний як «драгоценный запас для истории Российского флота» і виданий міністром нар. освіти А. С. Шишковим під назвою «Военные действия Российского флота против Шведского в 1788, 89 и 90 годах, почерпнутые из дневных записок и донесений главноначальствовавшего над оным адмирала Чичагова» (СПб., 1826). 1789 А. видавав у С.-Петербурзі журн. «Беседующий гражданин» (вийшло три частини у 12 кн.). 1796 А. призначений бібліотекарем імперат. публ. б-ки, започаткованої на базі б-ки Залуських, вивезеної з Варшави. Здійснив класифікацію 150 000 книг різними мовами. А. був переконаний, що видання книг — найкращий спосіб поширення знань. З цією метою займався перекладами. 1785 переклав з франц. на рос. мову «Опыт исторического доказательства о происхождении россиян от араратцев» і «Переписку Российской Императрицы Екатерины Вторыя с г. Вольтером с 1762 по 1778 год», ч. 1 (СПб., 1802). Видав кілька праць, пов'язаних безпосередньо з історією України. 1795 члени Т-ва друзів словесних наук переклали і видали п'ятитомну працю «Новейшее повествовательное землеописание всех четырех частей света, почерпнутое из вернейших источников, новейших лучших писателей учеными Россианами». У першій частині містилися теоретичні засади вчення про землеопис, у другій — опис європ. частини Рос. імперії, третій — опис європ. держав, четвертій — опис Азії, азіатської частини Росії, Африки, Америки та нововідкритих земель, п'ятій — «землеописание древних владений и обитателей тогдашних народов» та «краткое учение о сфере». Гол. роль у підготовці цієї праці належала А., який вибирав з різних видань статист. матеріали. Книгу було надруковано, але на поч. квіт. 1796 вийшов указ імп-ці Катерини II про заборону її продажу. Причиною були кілька «возмутительных мест», що стосувалися порядку престоло-наслідування в Росії, Вел. франц. революції, її передумов і встановлення у Франції нового сусп. ладу та детального викладу принципів «Декларації прав людини і громадянина». А. заарештували, але незабаром звільнили. «Подрывные сочинения» так і залишились невідомими читачам.
1798 А. видав власним коштом книгу «Библиотека духовная», де під заголовком «Дружеския беседы. Беседа первая. О познании себя» вперше без посилання на автора надрукував філос. трактат Г. Сковороди «Наркисс. Разглагол о том: узнай себе». А. також переклав і видав працю Йогана Готтліба Ґеорґі «Описание всех, обитающих в Российском государстве, народов и их житейских обрядов, обыкновений, одежд, жилищ, вероисповеданий и прочих достопамятностей», ч. 1—4 (СПб., 1799). Частина 4 цієї праці — «О народах монгольских, об армянах, грузинах, индийцах, немцах, поляках и о владычествующих россианах, с описанием всех именований козаков…» — була не просто перекладена, а фактично написана ним заново. А. додав до неї також нариси «О Россианах», «О Малороссийских козаках» та «Историю Малой России», яку викладав на основі літописів і хронік XVII–XVIII ст., починаючи від Київської Русі й до зруйнування Запорозької Січі (нарис «Малороссийские козаки»), і далі до кін. XVIII ст. А. подав інформацію про мову, одяг, житло, сімейні відносини, «лиценачертание» й «наружный вид» українців, а також сусп. лад, права і привілеї різних станів суспільства. Українці й росіяни, вважав А., хоч і близькі, але все ж різні народи, кожен зі своєю історією. Так, історія українців, за А., розпочинається з Київської Русі, росіян — з Моск. царства часів Івана І. А. підкреслив, що українці перші в Росії прийняли християнство. В загальних рисах А. прослідковує процес входження укр. земель до складу Моск. царства, згодом — Рос. імперії, вважаючи його добровільним: «…Малая Россия произвольно ввошла в подданство Всероссийскому престолу (быв перед тем… ни от кого независящею, самоуправляемою республикански)». А. наводить також характерні, на його думку, риси, притаманні лише українцям і лише росіянам. Українці веселі, відкриті, горделиві, мужні, але схильні до безтурботного життя, бездіяльності, проте здібні до вивчення мов і наук. З гордістю пише А. про КМА: «Самую древнюю и первую в России, в которой… дети, часто до двух тысяч, обучаются словесным наукам, языкам восточным, европейским и древним мертвым, истории, географии, математике, философии и богословию». Зазначена праця А. вважається першим істор.-етногр. нарисом про Україну й українців, яку автор свідомо вирізняв з рос. (великорусской) історії, народ якої має свій етнопсихічний склад, свою релігію тощо.
А. причетний до виходу праці «Топографическия описания Киевского наместничества», що була підготовлена ще 1786, до поїздки імп-ці Катерини II в Україну й Крим. А. написав до неї передмову, але видати її вже не зміг, оскільки 1810 був відправлений у відставку «без награждения чином и пенсиона» і доживав свій вік самотньо на крихти, які подавали іноді старі друзі, «між відставними галерними матросами в галерному селищі», на березі Балтійського моря.

Тв.: [Антоновский М. И.] Россианы — малороссийские козаки. В кн.: Георги И. Г. Описание всех, обитающих в Российском государстве, народов…, ч. 4. СПб., 1799; Записки. РА, 1885, кн. 1, в. 2.

Літ.: Светлов Л. Б. М. И. Антоновский. В кн.: Московский университет… М., 1957; Словарь русских писателей XVIII века, в. 1. Л., 1988; Торбаков И. Б. Литературно-издательская деятельность… ФиСМ, 1991, № 10; РБС, т. Алексинский — Бестужев-Рюмин. М., 1992; Дорошенко Д. І. Огляд української історіографії. К., 1996.

Архіви: НБУВ, ф. Дс 54556. Торбаков И. Б. Киево-Могилянская академия и Российское Просвещение. (Литературно-издательская деятельность воспитанников Киево-Могилянской академии в Петербурге и Москве во второй половине XVIII века.) Дисс. к. и. н.: 07.00.08 /НАН Украины. Ин-т украиноведения им. И. П. Крипякевича. К., 1997, 289 л.

 
Наступна >


Координати:

вул.Полупанова, 10,
парафія св. Катерини,
Центр богословських досліджень
м.Київ (Виноградар),
тел.: 8 (044) 360 24 02
моб.: 8 (098) 452 22 05
e-mail: vira_batkiv@ukr.net
схема проїзду >>