Українська християнська культураУкраїнська християнська культура
Асоціація дослідників та шанувальників
Про сайт Актуальне Календар Альманах Фотогалерея Форум Контакти
на головнунаписати листа
Головна arrow Листопад arrow 7 листопада
Календар по місяцях:
Січень
Лютий
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Листопад






Останні новини:
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень
20.07.2010
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень

Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові
14.07.2010
Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові

Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»
11.06.2010
Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»

Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»
10.06.2010
Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»

Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення
10.06.2010
Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення





7 листопада | Друк |
05.11.2010 
Адміністрація сайту   
Народився Микола Вінграновський (7.11.1936 - 27.05.2004)

Поет, прозаїк, актор, кінорежисер.

 

   Одійде, і вишневі сніги одійдуть,
Одійде, і твоя біля мене пора одійде,
Не одійде любов — серце в серце влетіло! —
                                                    вона не одійде,
Аж як вив’ялить час
                              і плече, і щоку, і уста.

(з «ПРАВОСЛАВІЄ в УКРАЇНІ»):

«Тиха краса вільна. У цьому й полягає таємниця її привабливості. Це - секрет її вічності, і відповідь на всі питання. Люди думають, що користуються нею, що володіють нею - і вона великодушно дозволяє їм помилятися... до певного часу. Насправді ж тиха краса належить лише собі. І саме тому вона є Істинною, Справжньою Красою. Непідробною втіхою, щирою, як Божа ласка».
Наталя Шевченко

Християнство глибоко закохане у природу. Відкриємо першу сторінку Біблії, і ми одразу натрапимо на чудові описи природи, природи, яка створена Верховним Художником. А у книзі Псалмів ми зустрінемо оди природі, яка так поетично тут оспівана. Новий Завіт по-своєму оригінально підходить до теми природи, використовуючи її образи у своїх глибоко повчальних притчах.
Любили природу православні подвижники і ченці. Чи не тому свої монастирі вони засновували у найживописніших куточках землі. Через це їх справедливо називали поетами духу. Любов до природи, створеної Господом, і є тією рисою, що наближує їх до справжніх поетів, таких, наприклад, як Микола Вінграновський.
На його долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнних років. Тому й школу він закінчив уже вісімнадцятилітнім юнаком. Потім Микола Вінграновський вступив до Київського театрального інституту, де йому пощастило зустрітися з Олександром Петровичем Довженком, який залишився для нього Вчителем на все життя. Пізніше Микола Вінграновський написав спогад "Рік з Довженком" та присвятив йому кілька поезій.
Олександр Довженко запросив здібного юнака навчатися у Всесоюзному державному інституті кінематографії в Москві. В 1960 році Микола Вінграновський закінчив цей інститут. Згодом він знявся у кількох фільмах, потім були режисерські роботи. А в 1962 році Микола Степанович видав першу збірку віршів "Атомні прелюди". Книжка вражала масштабністю поетичної думки і бентежною силою уяви. У віршах вмістилися космос, людство, земля, народ, доба, Україна. Потім вийшли поетичні збірки "Поезії", "На срібнім березі", "Губами теплими і оком золотим", "З обійнятих тобою днів". Для наймолодших читачів - книжки віршів "Андрійко-говорійко", "Мак", "Літній ранок", "Літній вечір", "Ластівка біля вікна", "У Неквапи білі лапи" (оповідання та вірші).
У цих творах присутні фантастичність, здивування, відкриття в природі. Читаючи їх, захоплюємося красою природи і разом з автором споглядаємо, як "під рябими кущами вухатими, де стерня босі ноги коле, зайці котять передніми лапами по городах капусту в поле", як "важкий ячмінь медовим вусом бджолу за лапку лоскотав", як "заснув у хащі сірий вовк і лапою укрився", як "метелик з метеликом в піжмурки грають..." Такий дивосвіт Миколи Вінграновського - дивосвіт любові, ласки, добра, ніжності, теплоти, виражений через життя звірів, комах, хмар, будяків, лоз тощо.
Майже одночасно з поезією Микола Вінграновський почав писати і прозу. І в повістях та оповіданнях "Первінка", "Сіроманець", "Гусенятко", "На добраніч", "Кінь на вечірній зорі", "У глибині дощів", "Літо на Десні" та інших він то веселою, то сумовитою поетичною барвою поєднує світ людей зі світом звірів, птахів, рослин, з життям всього живого й "неживого" (власне, вся природа у Миколи Вінграновського вищою мірою жива). Причому, зображаючи "персонажів" з фауни, він показав себе не лише художником, а й вигадливим "зоопсихологом". Микола Вінграновський так майстерно і переконливо розповідає всім про те, що могли б "подумати" або "сказати" звірі чи птахи в тій чи іншій ситуації, що навіть не виникає сумніву. А й справді, хіба по-іншому могла думати гуска (оповідання "Гусенятко"), в якої надто пізно восени народилося маленьке: "... що робити? Летіти з дітьми через три моря і так не легко, а це сьоме, сьогоднішнє, куди? Під крило його не візьмеш і на спину не покладеш - упаде. А тут на дзьобі уже зима, заплава замерзне - що тоді? Зимувати з малим? А вітер, а сніг, а мороз та лід, а лисиці, тхори, куниці, кібчики, приблудні коти, собаки, а мисливці, а їсти що?"
Справжньою теплотою наповнені твори Миколи Вінграновського, в яких він розповідає про дружбу дітей із звірами чи птахами. Такою є повість "Сіроманець". Її герой Сашко допомагає врятувати від смерті старого вовка, навіть хоче вилікувати його від сліпоти. Скільки зворушливості і взаєморозуміння в цих стосунках!
В останні роки життя Микола Вінграновський з великою радістю (це відчувається!) писав вірші для дітей і про дітей. І в них, може, найбільше був собою. Бо сягав тієї свободи самовираження, яка є тільки в дитинстві і яку згодом людина неминуче втрачає. Його «дитячі» вірші - принципово новаторські тим, що співмірні з дитячою уявою, з поетичністю дитячої душі. І проливали нове світло на природу всієї поезії Вінграновського як такої, в якій жила дарована людям у дитинстві безпосередність сприйняття світу, парадоксальність фантазії і душевна чистота. Зрештою, його «дитячі» твори - не лише для дітей: вони для всіх і про всіх.

 

  Елегія «Одійде, і вишневі сади одійдуть…»

Одійде, і вишневі сади одійдуть,

Одійде, і моя біля тебе пора одійде,
Не одійде, не знаю, але не одійде,
Оте люблене раз на плечі, на щоці, на устах.

Одійде, і вишневі сніги одійдуть,
Одійде, і твоя біля мене пора одійде,
Не одійде любов — серце в серце влетіло! —
                                                    вона не одійде,
Аж як вив’ялить час
                              і плече, і щоку, і уста.

Одійде, і вишневі літа одійдуть,
Одійде і пора — і моя, і твоя одійде,
Не одійде ріка, що веде нашу пам’ять,
                                                вона не одійде —
Білий цвіт поколінь
                        на плечі, на щоці, на устах…

Не одійдуть сади, і сніги, і літа, і бринінь
                                                          не одійдуть.
Все впада у ріку, а ріка у мій голос впада.
Не одійде мій голос, голос мій не відлюбиться
                                                            і не одійде
На зорі і в зорі
                        на плечі,
                                   на щоці,
                                                на устах.

1980.

 

 
< Попередня   Наступна >


Координати:

вул.Полупанова, 10,
парафія св. Катерини,
Центр богословських досліджень
м.Київ (Виноградар),
тел.: 8 (044) 360 24 02
моб.: 8 (098) 452 22 05
e-mail: vira_batkiv@ukr.net
схема проїзду >>