Українська християнська культура
Українська християнська культура
Асоціація дослідників та шанувальників
Українська християнська культура - це наш загальнонаціональний скарб. Вона є найвищим і цілісним здобутком українського народу, основою його єдности, самобутности та національної ідентичности.
Про сайт Актуальне Календар Альманах Фотогалерея Форум Контакти
Історія, історіософія
Богослов'я, філософія
Ми - гомадяни України
Ойкумена України
Святині України
Українська мова та її застосування
Українська християнська література
Шедеври культури та її творці


Авторизація:





Забули пароль?
Реєстрація





каталог сайтів

Український православний інтернет



Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Культура vs міфологія або про міфо-логічність та міфо-нелогічність нашого релігійного життя. | Друк |
28.07.2010 
Протоієрей Богдан Огульчанський   

    Подається для читача доповідь, проголошена на міжнародній конференції "Успенські читання", вересень 2009 р.

    Основні роздуми автора - про проблему відділення міфологічного типу мислення від інших, стосується також і нашого часу.

         

            Образно-чуттєві символи є важливими для релігійного життя, і це стосується не тільки християнства. Але на чуттєвих образах і символах ґрунтується не тільки релігія, але і міфологія. Тому важливо в наш час - час ґлобалізації та загального синкретизму визначитися - як співвідноситься в наших умовах культуротворчість і міфотворчість? Наскільки важливо християнину розрізняти релігійну і міфологічну символіку? Яким чином?


                Інший аспект міфу, що вимагає розгляду - його місце в просторі культури. Культурна матриця суспільства формується з різноманіття символів і архетипів декількох різних культур. Можна поставити питання: що в сучасній християнській культурі міфо-логічне, а що міфо-нелогічне? Про це - роздуми автора.

       Феномен міфу в історії культури зазвичай розглядають подвійним чином: як природне явище в донаукових бачення світу людиною і як явище сучасної колективної нераціональної свідомости.      

         Як з'ясували свого часу вчені, міф спирався на нерозвинене (дологічне) мислення (Л. Леві-Брюль), в термінах психології - на наочно-дієве, емоційно-практичне мислення, сенсомоторний інтелект (Ж. Піаже). Таким чином, ґносеологічним джерелом міфів є емпіричне мислення, яке спирається в перетвореній формі на стійкі нерозчленовані чуттєво-розумові конструкти уяви (міфологеми), які породжують некритично традиційоналістську модель пізнання світу.

            Міфологічний синкретизм свідомости проявляє себе при переході до рефлективної (дискурсивної) діяльности розуму, але в силу художніх здібностей людини, обмежености кола знань та суспільної практики, прагнення до опори на ірраціональні точки опори в пізнавальній діяльності, навіть високорозвинений інтелект конкретної особистости не застрахований від традиціоналістськи прийнятих міфів [1 ].

            Сучасні міфи є засобом самовизначення й зміцнення у своїй ідентичності соціальних, етнічних, релігійних груп у культурно-історичному просторі. У цьому контексті про міф слід говорити як про деяку спрощену емоційно-образну картину світу, яка дозволяє носію міфу уникати необхідности поєднати і прийняти в своє світобачення непереборні протиріччя.

            Сучасні міфи, безумовно, мають ідеологічний аспект. Суттю ідеологічного феномена міфу є те, що він є спосіб і зміст латентного ідеологічного впливу на суспільство як система спрощено й перекручено нав'язаних соціуму фактів.

          У формальній системі освіти, а також в ході соціялізації, в процесі дорослішання особистости раціональне (дискурсивне) мислення, здавалося б, мало б уневажнювати міфологічні уявлення. Але насправді навіть самокритично, всебічно освічена людина не застрахована від міфологічних установок.

          Сучасна освіта (у тому числі і в духовно-релігійній сфері) залишається багато в чому догматичною. У нашого сучасника немає навички дослідження будь-якого предмета з урахуванням принаймні двох, альтернативних позицій. І навіть при наявності таких позицій людина психологічно уникає ускладнень, обираючи ту логіку, яка визначається її особистою культурно-світоглядної матрицею.

          У суспільствах, в яких одна матриця має явну перевагу (в тоталітарних і пост-тоталітарних), панує одна міфологія. У суспільстві, яке не визначився зі своєю ідентичністю (як у сучасній Україні), може відбуватися конкуренція і навіть війна різних міфів. Але те, що і в тому, і в іншому випадку суспільство живе і мислить саме міфами, а інші форми суспільної свідомости відсутні, є ознака його незрілости, інфантилізму.

          Звичайно, важко знайти приклади зрілих суспільств в цьому відношенні. Але в суспільстві, принаймні, може була наявне співтовариство незалежних незаанґажованих професійних експертів, думка яких авторитетна для всього суспільства. Тобто, в суспільстві має бути запит на інші, окрім міфів, форми суспільної свідомости та механізми доведення до громадян різних, але при цьому неміфологічних, професійних точок зору.

         Міфологія і традиційні цінності.

         У кожному суспільстві є свої традиції, свій традиційний уклад, не схильний до швидких змін. Одна з функцій міфів - презентація яскравого, переконливого образно-емоційного ряду, який підтверджує гідність традиційних цінностей.

         Міфи і простір історії.

         Напевно, з усієї сукупности міфів найчисленніші - історичні. Це можна пояснити. Минуле надає сенс майбутньому. Людина не самотня, якщо вона ототожнює себе з успіхами і досягненнями своєї спільноти. Якщо за її спільнотою (національною або релігійною) стоїть славне минуле.

         При цьому можна розрізняти як творчий потенціял міфів, так і їхню деструктивність, їхню відповідність або невідповідність моральним цінностям. Так, розповіді про історичні військові перемоги нашої спільноти над сусідами, в яких ми хороші - хоробрі, мужні й гуманні, а вони погані, боязкі і жорстокі - міфи, і при тому аморальні. Сумно, якщо в ці міфи з примусу держави залучається і Церква. Приклад - традиція 18-19 століть, за якою в РПЦ відбувалися подячні молебні й богослужіння з приводу «перемог над супостатом» на Кавказі, в Середній Азії та в інших місцях. Творчими можуть бути міфи, в яких підкреслюється діяльність нації, направлена на освоєння та окультурення історичного простору, цивілізаційні та моральні зусилля історичних діячів.

         Міфологічность і релігійність.

         Тема взаємодії міфологічного і релігійного делікатна, тому що релігійність пов'язана з наявністю безумовних цінностей, святинь. І те, що частина інформації про походження святинь і їхні властивості, можливо, має міфологічний характер, не знімає потреби віруючих в наявності святинь, побожного ставлення до них.

         Однак, якщо згадати про східно-християнську православну аскетичну традицію, то її гідним надбанням є тверезість, недовіра до емоційної екзальтації і навіть, можна сказати, уникнення різних яскравих чуттєвих образів. Скарбом Православної Церкви є внутрішній досвід переживання духовного світу, а не зовнішні яскраві, але поверхневі образи.
               Тому функційонування релігійних міфів не є сутнісною властивістю православного християнства. Вважаємо, що і в інших, принаймні, у традиційних конфесіях вітається розумний, тверезий підхід.

Розглянемо характер міфів, які, так би мовити, мешкають в сучасній релігійній свідомості.
              Міфи світоглядного плану.

        Перше - це релігійно-ідеологічні міфи. Тісно пов'язані з історичними міфами. Ці міфи доводять неодмінний і безумовний зв'язок релігії з якою-небудь певною ідеологією, формою державного устрою, доводять особливе, виняткове місце тієї чи іншої нації, країни в існуванні і розвитку цієї релігії.

        Друге - це апокаліптичні міфи. Сучасне життя бачиться як майже кінець світу. Все навколо вже зовсім жахливо (у тому числі, можливо, і всередині Церкви), і світ у цьому стані існувати вже довго не може. Перманентним психічним станом для адепта такого міфу є пригнічення, смуток, бачення всього, що оточує, в похмурих фарбах.

        Третє (близьке до другого) - це конспірологічні міфи про всесвітню змову, вороже оточення, в якому виявляється наша, істинна релігія. Вороги навколо, а деякі пробралися і в наші ряди.

        Міфи наступного типу - ті, які засновані на бажанні людини знайти вирішення внутрішніх проблем, спокій душевний, «шматочок благодаті», але без докладання необхідних для цього душевних і духовних зусиль. Людина згодна читати для цього особливі молитви, молитися перед певними іконами, їздити до старців і до святих місць з утилітарною метою. Але готова людина більше на зовнішні зусилля, ніж на внутрішні. Загалом, такі міфи можна назвати віруваннями, забобонами.
               Міфи і релігійна культура.

          Релігійну культуру можна побачити як реалізацію творчої здатности людини до творення краси і гармонії відповідно до БожественногоЛогосу і сприйняття створеного у злагоді зі своїм релігійним світоглядом. Так само вона є вираз любові до Творця і Його творіння, любові, яка може проявлятися і в прославленні, і в осягненні краси Божого світу, і в подяці, і в покаянні, і в співчутті до створеного, і в скорботі про втрату образу Божого…

          Для релігійної творчости всередині традиційної релігії велике значення має канон, який дуже важливий для збереження духовної спадковости і духовних досягнень попередніх поколінь, трансляції культурної матриці. Засвоєння і по-новому відтворення канону в нових поколіннях означає прийняття і засвоєння релігійного життя, причастя в дусі до Духа Божого.
              Серйозна релігійна культура спирається на відповідні релігійні символи, за якими стоїть духовний досвід попередніх поколінь. При цьому критерієм автентичности символу є його глибина і невичерпність. Творець і споглядач культури знають про бездонність Євангелія і євангельської тематики, значення ікони для справжньої зустрічі з духовним світом, значення духовного співу для молитовного життя.

        Саме відповідність вершинам духовної творчости і є критерій ставлення до проявів міфології у творах релігійної культури. Досвід розрізнення духовного і душевного, глибокого і поверхневого, особисто пережитого і сприйнятого шаблонно, ― необхідний для особистого вибору - що цінно, що припустимо, а що є неприпустимим і навіть шкідливо в релігійній творчості. Звичайно, необхідні і публічні обговорення тих чи інших творчих підходів і принципів.

       У міфі цінна не його прямолінійна однобічність або безальтернативність, а притчеве іносказання, антиномічність. Якщо привабливий образ міфу спонукає до відповідних рухів у душі, спонукає нас до духовного пошуку, до відповідей на питання, на які не може бути остаточних відповідей, то такий міф конструктивний. З іншого боку, у нашому світосприйнятті, і в його релігійному аспекті нам треба зберігати тверезість і свободу. У тому числі й свободу від міфологічности, а тим більше від міфо-нелогічністи.

 

     1 - Мишучков А.А.Специфика и функции мифологического сознания – М., 2000.

 

 
Наступна >


Нові публікації на сайті:

Іпостась і християнська антропологія: чи можливий популярний виклад?

15.12.2010 | Богослів'я, філософія | Сучасне богослів\'я

ІНТЕРМЕЦЦО

14.09.2010 | Шедеври культури та її творці | Персоналії

Про кого складено пісню, або Загадка Дмитра Вишневецького

24.08.2010 | Історія, історіософія | Подвижники віри та любови до Батьківщини та інші п

Микола Вінграновський сьогодні, або Дискурс української історії в його поезії

06.08.2010 | Шедеври культури та її творці | Персоналії

БОГОСЛУЖЕБНА ЛІТЕРАТУРА ОКУПАЦІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ПРАВОСЛАВ’Я НА ПІВДНІ УКРАЇНИ В ПЕРІОД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

03.08.2010 | Історія, історіософія | Популярна історія

Культура vs міфологія або про міфо-логічність та міфо-нелогічність нашого релігійного життя.

28.07.2010 | Богослів'я, філософія | Культурологія. Християнський погляд

"Мы все, советские люди, были коллаборационистами и пособниками тоталитаризма"

22.07.2010 | Історія, історіософія | Популярна історія


КАЛЕНДАР

Блог головного редактора:
prbohdan_ohulch
prbohdan_ohulch




Останні новини:
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень
20.07.2010
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень

Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові
14.07.2010
Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові

Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»
11.06.2010
Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»

Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»
10.06.2010
Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»

Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення
10.06.2010
Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення

Коментарі:



  Координати:

вул.Полупанова, 10,
парафія св. Катерини,
Центр богословських досліджень
м.Київ (Виноградар),
тел.: 8 (044) 360 24 02
моб.: 8 (098) 452 22 05
e-mail: vira_batkiv@ukr.net
схема проїзду >>