Українська християнська культура
Українська християнська культура
Асоціація дослідників та шанувальників
Українська християнська культура - це наш загальнонаціональний скарб. Вона є найвищим і цілісним здобутком українського народу, основою його єдности, самобутности та національної ідентичности.
Про сайт Актуальне Календар Альманах Фотогалерея Форум Контакти
Історія, історіософія
Богослов'я, філософія
Ми - гомадяни України
Ойкумена України
Святині України
Українська мова та її застосування
Українська християнська література
Шедеври культури та її творці


Авторизація:





Забули пароль?
Реєстрація





каталог сайтів

Український православний інтернет



Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Канти і псальми в лірницькому репертуарі: проблема жанрової атрибуції | Друк |
22.07.2010 
Лірницький репертуар відзначався вражаючою різноманітністю жанрів,
сюжетів і образів, що охоплювали практично всі форми народного буття: святу
молитву й веселі жарти, поминальні піснеспіви й гостру соціальну сатиру,
історичні «притчі» та оповіді й побутові пісні, сирітські плачі й жваві весільні
награвання, а також просьби, заговори, побажання «за здравіє» та ін. Без них не
обходились ні храмові свята, ні вечорниці, ні поховання, ні весілля, ні ярмарки.
Лірницькі співи доповнювали народний побут, спрямовуючи народне уявлення
до морально-етичних настанов лірницької дидактики. Тому центральними
жанрами в репертуарі лірників були духовні побутові пісні - псальми і канти.

Псальми - чи не найменш досліджений жанр в сучасному музикознавстві.
Духовний вірш чи, як говорять на Україні, «псальма» як своєрідна форма
«позаобрядової релігії», спрямована до моральних питань життя, не залишила
сліду в українських пожовтневих публікаціях [13: 83]. Аналогічну думку
зустрічаємо в дослідженні С.Грици вже пострадянського часу (1994 р.) «...в
умовах тоталітарного режиму майже повністю більш як на півстоліття було
відкинено глибинний пласт духовної спадщини - духовні вірші, псальми, пісні-
молитви, пов'язані з християнством» [6: 42].
Про необхідність запису й вивчення псальм вказували ще збирачі
фольклору й науковці позаминулого сторіччя (В.Горленко, В.Боржковський,
М.Сумцов). «Твори такого роду не мають в нас до сих пір окремого
збірника...Тільки при значному їх зібранні, на зразок збірників великоруських
віршів Варенцова і Безсонова, можливо дійти яких-небудь висновків щодо їх
характеру, складу, привнесених історією і народним духом оригінальних
прикмет, рівнів впливу і запозичень від сусідніх народів і т.п.» [5: 47]. Проте й
до сьогодні не існує окремого дослідження з цієї теми, як і збірника текстово-
пісенних прикладів цього жанру.
За радянських часів з ідеологічних причин псальма майже повністю
відійшла в небуття, що спричиняє додаткові труднощі її вивчення. Однак
термінологічна плутанина навколо псальми спостерігалася і в дожовтневі часи.
Найчастіше цей жанр ототожнювали із духовними віршами і кантами. В ХХ ст.
його стали сполучати із Давидовими псалмами, про що можна прочитати майже
у всіх радянських енциклопедіях, практично не розділяючи терміни «псальма»
та «псалм». Доречно зазначити, що тексти Псалтиря, канонізованого
РОЗДІЛ ІV. ЕПІЧНА ТРАДИЦІЯ
237
церковного видання, і лірницьких псальм в основному не співпадають. Вільна
народна фантазія, схильність до невпинного варіювання та імпровізації
витворили зовсім нове явище духовної позацерковної пісні, що здобула назву
«псальма» і поширювалося здебільшого мандрівними співцями - лірниками й
кобзарями. Скоріше Давидові псалми були не першоджерелом, а прообразом чи
взірцем для наслідування у формуванні жанру лірико-побутової релігійної
пісні. Питання порівняльного аналізу цих жанрів (псальми і псалми) як і
походження псальми є досить складним і маловивченим, що потребує окремого
дослідження і не входить в завдання нашої роботи. Проте в контексті
лірницької традиції та розуміння її специфічності необхідно торкнутися
проблеми жанрової атрибуції такого явища як псальма, її функціональної
спрямованості та стилістичних ознак.
З ХVІІ ст. (за сучасними відомостями), псальма поширюється в Україні,
Білорусії та Росії і визначається як побутова 3-голосна пісня, подібна до канту,
з віршованими текстами перероблених релігійних сюжетів. Джерелами цих
художньо-поетичних обробок здебільшого був Псалтир і наближені до нього
друковані книжні видання, що походили із західно-руських земель. За нашими
спостереженнями, тематичною основою псальм, особливо українських, були
апокрифічні мотиви, фольклоризовані в народному побутуванні, які збігалися із
колом сюжетів духовного вірша. В цьому легко переконатися, якщо порівняти
сюжети духовних віршів у зібраннях П.Кирєєвського, П.Безсонова, П.Шейна,
Є.Романова з лірницькими записами О.Кольберга, П.Демуцького,
О.Роздольського. Як зазначав Ф.Колесса, в репертуар лірників входили майже
виключно пісні релігійно-моралізаторського змісту, що мали ознаки книжного
походження (есхатологічні, про святих, гімни, пісні на страсті Христові,
віршовані молитви, пісні про Правду й Кривду та інші). «До деяких лірницьких
пісень знаходимо паралелі в старовинних піснях калік-перехожих, зібраних
П.Безсоновим (про св. Василія, Лазаря, Гавриїла), що мають апокрифічний
характер; інші в більш або менш відмінній редакції входять до складу
«Почаївського Богогласника» [11: 54]. Як бачимо, лірницькі пісні - це
переважно книжні складання, перероблені на народний лад. До таких «книжних
пісень» науковці перш за все зараховували канти і псальми.
Псальмам і кантам як жанрам позацерковної духовної пісні, що
сформувалася на основі християнської релігійної лірики, присвячено багато
серйозних досліджень. Наприкінці ХХ ст. вони здобувають ґрунтовної
розробки і певного узагальнення.
Так, тема духовних пісень і, зокрема, кантів висвітлена в роботах
відомих науковців: Ю.Келдиша, Т.Ліванової, О.Кандінського, О.Шреєр-
ПРОБЛЕМИ ЕТНОМУЗИКОЛОГІЇ. ВИПУСК 4
238
Ткаченко, Т.Шеффер, Л.Корній, Л.Костюковець, Л.Івченко, Л.Гнатюк. За
думкою сучасних медієвістів, старовинні духовні пісні, що значною мірою
вплинули на лірницький репертуар, зокрема, набожних пісень, ведуть свій
початок від періоду Київської Русі і перетинаються із так званими
«покаянними», «умилєнними» співами. Окремі зразки зустрічаються в давніх
крюкових записах (Т.Шеффер), але остаточно формуються на початку ХУІІ ст.
(Ю.Келдиш). Зміст їх перегукується з тими псальмами про невблаганність
смерті і марність цього світу, які стали пізніше неодмінною частиною
репертуару жебраків-лірників.
Від цього часу канти й псальми різнобічно поширюються в
позацерковному просторі, заповнюючи собою музичний побут на всіх рівнях:
фольклорному, аматорському, професійному. Зафіксовані в антології духовної
пісні - «Богогласнику», вони входять до складу чотирьох розділів збірника:
Господські, Богородичні, Церковний рік і Покаянні. Групу пісень лірницьких,
що увійшли в народний побут, здебільшого становлять зразки, які містяться в
четвертому розділі. Поширювані сліпими мандрівними співцями-лірниками,
вони фольклоризувалися, увібравши в себе найрізноманітніші напливові
елементи й значною мірою еволюціонували.
Все це ускладнює проблему жанрово-стилістичних визначень в сфері
лірницьких духовних наспівів. В дослідженнях і матеріалах лірництвознавчої
літератури, що й до сьогодні залишається маловивченою сферою музичної
фольклористики, найчастіше зустрічаються такі три складові лірницького
духовного репертуару, як кант, псальма і духовний вірш (або вірша). Ці три
назви часто перехрещуються і вживаються щодо подібних наспівів на правах
синонімів, що призводить до термінологічної плутанини. Співіснування трьох
різних жанрових термінів, що прикладаються до близьких або навіть тотожних
явищ - духовного вірша, канту і псальми, з одного боку, засвідчує динаміку
міжжанрових зв'язків, пульсацій на спільному полі «духовної пісні», яку можна
розуміти як узагальнююче для цих трьох термінів поняття. А по-друге,
плутанина і постійне порушення «жанрових кордонів» говорить про не
визначену до кінця обґрунтованість кожного з термінів з боку дослідників, що
легко пояснити реальним станом речей.
Але з упевненістю можна сказати, що кожний з термінів має досить чітку
сферу поширення, обумовлену різними етнічними традиціями (в нашому
випадку - українськими та російськими) або традиціями «спеціального»
середовища (в тому сенсі, який в це поняття вклала С.Грица). Так, духовний
вірш («духовный стих») поширився переважно на російських землях, де за
своєю тематикою і сюжетним спрямуванням він слугує еквівалентом
РОЗДІЛ ІV. ЕПІЧНА ТРАДИЦІЯ
239
української псальми, але загалом має свої стильові прикмети, пов'язані з
консервацією епічного начала (давньоруських джерел), строгої діатоніки і часто
нагадує билини.
Щодо «канту» то його застосування найшвидше в'яжеться з середовищем
книжної освіти і західних (польських) впливів. Слід врахувати і те, що
дослідники часом на власний розсуд використовують термінологію, і є сумніви
у тому, чи справді запроваджений ними термін відповідає автентичному.
Особливо це стосується ототожнення жанрів канту з псальмою: «Духовні канти
часто позначаються також терміном "псальма"» [21: 4]. Намагання виокремити
ці явища на зовнішньо-інтуїтивному рівні призводило іноді до протилежних
тлумачень. «За музичною мовою, - пише Л.Івченко, - світські канти тяжіють до
народної пісенності; псальми - до професійного співу» [21: 4]. Протилежну
думку зустрічаємо в спостереженнях П.Демуцького: «Цікаво те, що канти,
настроєні переважно "на весело", дуже близькі до церковної музики; а псальми
- більше "на жалоб", і переходять в народні пісні» [9: VI]. Добре знаючись на
церковній і народній музиці, маючи великий практичний досвід роботи з
лірницьким репертуаром, Демуцький започатковує розробку даного питання.
Отже, ця проблема може становити мету окремого серйозного дослідження. В
нашій роботі обмежимося деякими спостереженнями щодо особливостей
побутування і тлумачення відповідних жанрів.
Аналогічними за стилістикою видаються жанри духовного (не
світського!) канту і пізньої псальми, що співпадає в часі із формуванням
кантової культури. Їх також об'єднують віршовані, з тенденцією до силабо-
тоніки, тексти й спільні тематичні мотиви, які можуть повністю співпадати за
назвою. Поширення в типових для того часу колах школярів, миркачів,
мандрівних дяків сприяло формуванню спільних рис у виконавській манері
цих двох жанрів. В своїй тенденції до «обмирщенія» («мировая песня» -
П.Безсонов) кант можливо би з часом повністю «підкорив» собі псальму, якби
не існуюча лірницька традиція, котра явилась середовищем, в якому відбулася
«консервація» псальми в її «класичному» сенсі як духовної пісні.
Порівнюючи ці два жанри, зазначимо, що:
1) на відміну від кантів, не існує псальм із світською тематикою;
2) псальми - це фольклоризовані твори, що не мають авторів, тоді як канти
пов'язуються з авторською творчістю або аранжуванням;
3) в своїх жанрових різновидах і трансформаціях псальми поєднуються з
фольклорними жанрами (псальми-колядки, псальми поминальні, псальми
- сиротинські плачі); канти - переважно тяжіють до жанрів професійної
світської музики або побутової народної творчості (пісня, танець тощо);
ПРОБЛЕМИ ЕТНОМУЗИКОЛОГІЇ. ВИПУСК 4
240
4) канти не мають наприкінці «славослов'я» і «заздравних» побажань,
якими майже завжди завершуються псальми і духовні вірші, сюжети і
лексичний фонд яких нагадують псальми (особливо т. звані «старші»
псальми або «былевые стихи» та потім думи - «козацькі псальми»);
5) канти виконуються здебільшого верствою писемного населення, яке
навчалося в містах і втілювало ідеї та особливості міської професійної
культури. Натомість псальми зберігалися й поширювалися в
специфічному «напівсвітському» середовищі божих старців, тобто
лірників (та кобзарів), які продовжували традицію середньовічних
мандрівних музикантів і прочан - калік перехожих, відтворюючи їх
репертуар і особливості функціонування.
Отже, незважаючи на стилістичну й тематичну подібність, канти й
псальми є явищами різного рівня. Кант - витвір нового етапу розвитку
духовної пісні, що символізує епоху Бароко і сполучається з культурно-часовим
простором ХУІІ-ХУІІІ ст. Він вбирає в себе головні надбання того періоду,
оскільки є зафіксованим в писемній традиції і базується на законах професійної
«книжної» культури. Це твори авторського походження. Їх творцями й носіями
були численні професійні кадри - піїти і спудеї, випускники різноманітних
освітніх закладів, монахи-базиліанці, філософи, поети, музиканти. Канти
сприймалися як новітній найпрогресивніший жанр свого часу, що виявлялося в
таких новоякісних тенденціях як секуляризація (звідси насичення духовних
жанрів світською тематикою і сама можливість появи побутових різновидів
релігійних піснеспівів). Другою ознакою часу була професіоналізація духовної
пісні, перетворення її на «книжну пісню» (О.Позднєєв) з відповідними
стилістичними характеристиками (Т.Ліванова, Ю.Кєлдиш). Можна
стверджувати, що канти уособлюють в собі прагнення до новітніх зрушень
міської професійної музичної культури з перспективою формування такого
нового явища, як авторська пісня і композиторська національна школа (вплив
цього жанру на композиторську творчість може бути темою окремого
дослідження і безперечно має місце, згадаємо хоча б висновки Б.Асаф'єва про
славнозвісний хор «Славься» М.Глінки з опери «Іван Сусанін»).
Псальма, навпаки, стає жанром, що тяжіє до фольклоризації та
всебічного розвитку в усній традиції переважно в сільській місцевості.
Поширювані народними професійними співцями-лірниками, кобзарями,
фольклорні псальми являли собою проміжну ланку між церквою і народом,
духовним і світським, напівпрофесійним витвором, пристосованим до
народного сприйняття й забарвленим народною мораллю і філософією. Ці
твори перебувають в постійних варіативних перетвореннях й досить далеко
РОЗДІЛ ІV. ЕПІЧНА ТРАДИЦІЯ
241
відходять від писемного першоджерела. В українській традиційній культурі
псальма є ужитковою домінантою релігійно-побутової лірики, подібно до того
як аналогічне домінантне місце в російській культурі посідає «духовный стих».
Однак це не заперечує давніх жанрових сполучень псальми і духовного вірша в
українській культурі.
Спільність репертуару духовних віршів у різних слов'янських етносів
вже підкреслювалась дослідниками: «Сюжети духовних віршів слов'янських
народів мають як спільний репертуар (особливо близькими є
російські, українські, сербські), так і специфічний для кожного етносу» [2: 173]
В найпершому виданні духовних віршів П.Кирєєвського в записах П.Якушкіна
зустрічаються сюжети, які вважаються типовими українськими лірницькими
псальмами, а саме: Лазар, Олексій чоловік Божий, Про Страшний суд, Про
Єгорія Хороброго, Плач Адама та інші. Поряд з тим існують псальми пізньої
формації, котрі являють собою безсюжетні твори лірико-релігійного характеру
з мотивами покаянно-есхатологічними. В лірницькій практиці духовні сюжети
здебільшого не закріплюються за певним наспівом, а інтонуються кожним
виконавцем «на свій голос». Суттєвим є те, що один і той самий сюжет отримує
різне жанрове втілення та жанрові модифікації. В залежності від таких
чинників як:
- особливості формування в певних історико-соціальних умовах;
- функціональне наповнення (призначення);
- середовище відтворення й сприйняття;
- художньо-естетична специфічність;
- структурно-стилістичні ознаки
формується новий жанровий різновид відповідного сюжетного мотиву.
Пропонуємо для порівняння зразки різного жанрового втілення варіантів
одного сюжету «Єгорій і Змій» («Цмок»): 1 - 4 Духовний вірш ; 5 - 6
Псальма; 7 - Кант.
1. Егорий Храбрый (Безсонов, №108), Пермск. губ., Екатеринбургск. у., в Сорокинской пр.
Как во городе во Ерусалиме,
При царе было при Федоре.
При царице было при Софее,
Породила она Федору три дочери,
Еще четвертаго Егория Храброго
................................................
Богу нашему слава
Ныне и присно и во веки веков, аминь.
(Зібрання В.І.Даля - 225 рядків).
ПРОБЛЕМИ ЕТНОМУЗИКОЛОГІЇ. ВИПУСК 4
242
2. Егорий Храбрый (Безсонов, №106), с. Сабурово, Орловск. губ., Малоарх. у.
В шестом году в осьмой тысячи,
Да при том царю было при Хведору,
А при Хведору Стритилатову
Жила себе царица благоверная
Свет Сафея Премудрая.
.....................................................
Кабы славен Бог и прославился,
Велико имя Господне яво, Аминь.
(Зібрання П.Кирєєвського, запис П.Якушкіна - 236 рядків).
3.Егорий Храбрый (Безсонов, №105) , с. Лаврове, Орловской губ., Орл. у.
Во граде было в Иерусалиме,
При царе было при Федоре,
Жила царица благоверная
Святая София Перемудрая.
.......................................
Поем славу свята Егория,
Свята Егория, свет Храбраго,
Во веки его слава не минуется
И во веки веков, аминь.
(Зібрання П.Кирєєвського, запис П.Якушкіна - 399 рядків).
4.Егорий Храбрый (Безсонов, №116), Болгарія
Тронулся в путь святой Егорий,
Утром рано по день Юрьев,
Обходить межу зелену,
Утром рано по день Юрьев
Зелену межу, ту ли пшеницу.
.............................................
Тебе поем, Бога славим,
От Бога тебе много здравья,
От дружины со веселием.
(Зібрання Ф. Шишкова - 29 рядків).
РОЗДІЛ ІV. ЕПІЧНА ТРАДИЦІЯ
243
5. Псальма «Егорий Храбрый», (Безсонов, №181), Могільовська губ.
Десь бо, придите, вси весенния концы,
Апостолы постанут и вси человецы!
Возсияет бо весна, Егорий радуйся.
.........................................................
Радуйся, Егория воеводе света!
Ему поют все соборы и ангелов межи
Патриархи священные и все человеки.
(Запис А.Казановича в Білій Русі - 53 рядків).
6. Про Святого Юрія (№48) Співав сліпий лірник Михайло Стефанишин
с.Коцюбинці, Тернопільщина
На місто Верито, на сиріўскім мори
там наслав диявол великоє горе
Там ка змій прелютий ўживав столицю
погибав народ без крапельки водиці.
...................................................................
А дай нам, Боже,ще у мирі(ю) прожити
Пресвятого Юрія пісньоў прославити!
(Запис О.Роздольського - 64 рядків).
7. Георгію (№26). Кант від лірника Ридька, с. Охматів, Київщина
Були люде невірниї
Вони в Бога не вірили
А вірили у умочище
У лютеє та зміїще
(Запис П.Демуцького - 32 рядків.)
Отже, характеризуючи таке явище як псальма, необхідно враховувати
його багатоплановість, що передбачає відповідні аспекти її реалізації, а саме:
1. розглядати псальму в широкому сенсі як аналог духовної
позацерковної пісні і у вузькому - як конкретну жанрово-стилістичну
категорію;
2. акцентуючи її фольклорний, напівпрофесійний характер, визначати
псальму як перехідний етап між книжною і традиційною культурою з
усіма наслідками амбівалентності цього явища;
3. зважувати на регіональний аспект і місцеві традиції поширення,
сприйняття й атрибуції даного явища;
4. усвідомлювати псальму в певному історичному контексті, що вимагає
її вивчення в еволюційному процесі розвитку від давніших часів до
періоду пізньої пісенної формації.
ПРОБЛЕМИ ЕТНОМУЗИКОЛОГІЇ. ВИПУСК 4
244
Вагомою складовою частиною псальм стали давні пласти релігійної
напівпрофесійної творчості, так звані духовні вірші, котрі являли собою
«результат естетичного засвоєння народом ідей християнського вчення» [19: 4].
За визначенням Ф.Брокгауза і І.Ефрона псальмами в давнину називали духовні
вірші та релігійні піснеспіви.
Науковці залучають цей жанр до «старших епічних віршів» і вважають,
що творцями й носіями духовних віршів в Давній Русі були каліки перехожі:
прочани до святих місць і монастирів. Поширення даних творів становило
своєрідну професію, що і заснувало певне коло виконавців - мандрівних співців
із серйозним набожним репертуаром. Духовний вірш базувався на відгалуженні
церковних піснеспівів у синтезі з постійним взаємовпливом різноманітних
«язичницьких» пісенних жанрів. За визначенням О.Маслова, народний
духовний вірш - це позацерковний жанр, що увійшов в обіг з ХІІ ст. і з того ж-
таки часу «підпав під міцний вплив популярної книжної літератури» [14].
Давній період, що поєднується з епохою і творчістю калік-перехожих та
сполучається з духовним віршем, може бути унаочнений такого типу зразками,
як вірш «Плач Адама». Цей ліро-епічний твір, що визначається як «псальма»,
відомий був уже з ХІІ століття, про що свідчать «Моління» Даниїла Заточника.
За своїм змістом духовні вірші залежні від впливу т.зв. «відречених книг»
і апокрифічних оповідей, котрі особливо популяризуються в ХІ-ХV ст. Вони
потрапляли на Русь усним шляхом від греків, болгар і власних паломників, а
також і через книжну літературу з апокрифічним підкладом. Їхнім джерелом та
ідейним підгрунттям були т.зв. єретичні вчення і проповіді: ново-маніхейські,
богомильські, катарські. Як свідчили дослідження академіка О.Веселовського,
протягом століть численна кількість міських і селянських мешканців
знаходились під впливом богомильських проповідей (популярний болгарський
релігійний рух на чолі з священиком Ієремією, званим Богомилом,- прим. наша
О.Б.). В слов'янських землях, куди потрапляли богомильські єресі разом з
релігійними поетизованими легендами, вони засвоювалися народом, схильним
до фантастичного, казкового, чудесного і далі переходили до сфери усної
традиції з відповідною подальшою еволюцією. «Необхідно припустити досить
тривале й вповні дозволене побутування в середовищі російського народу
"несправжніх" легенд і вірувань, щоби пояснити багатство апокрифічного,
здебільшого богомильського, матеріалу, що переповнюють наші заговори,
повір'я...духовні вірші» [4: 701]. Прикладами старших духовних віршів з
апокрифічним забарвленням постають такі назви як «Глибинна (не Голубина)
книга», (апокрифічний переклад «питань Іоанна Богослова Господу на горі
РОЗДІЛ ІV. ЕПІЧНА ТРАДИЦІЯ
245
Фаворській»), «Сказання про Хресне Древо», «Сон про Правду і Кривду»
(сказання про Соломона) та ін.
Апокрифічна література таким чином виявилась ніби «синтезуючим
началом між язичництвом і новою релігією. Запозичивши сюжети з книг, вони
доповнювалися язичницькими віруваннями старовини і, відповідно, містили в
собі дуже багато суто народного» [15: 11].
В епоху раннього християнства через відсутність справжньої релігійної
літератури (повне видання Біблії з'являється тільки наприкінці ХVI ст.)
великим попитом користувалися єретичні вчення і видання, занесені на Русь
разом із християнством, не канонізовані («відречені») церквою. Поетичні
легенди ранньо-християнської доби створювали підґрунтя для «відречених»
книг, які вільно варіювали Святе письмо. Згадка про такі книжки в казково-
легендарному викладі збереглася в загальновідомому давньому духовному
вірші про Голубину книгу, широко представленому в репертуарі російських
співців-лірників: Г. Артамонова та Т. Семенова з Курської губернії.
Духовний вірш, як особливий жанр, комплекс сюжетів, манера
виконання, стилістика, найбільш поширеним виявився в північних регіонах - в
Росії і Білорусії - де він був зафіксований такими збирачами як П.Кирєєвський,
П.Шейн, П. Безсонов, О.Гільфердінг, М.Сперанський, О.Марков,
А.Грузинський, О.Маслов, а також у старообрядців, де він зустрічається і
донині.
Духовні вірші - це завжди твори, позначені яскравими сюжетами із
серйозною тематикою високого духовного сенсу, як про це свідчать ґрунтовні
дослідження О.Веселовського, О.Маркова, Г.Федотова, Ф.Селіванова. Будучи
найдавнішими за походженням, вони переважно укладаються в епічну форму з
віршуванням тонічного типу, що наближає їх до билин. Рівень типовості й
популярності в ХІХ ст. сюжетів духовних віршів відображено в окремому
реєстрі, складеному на базі даних від шістьох авторитетних записувачів із
різних регіонів:
1 - П.Кирєєвського (Тульська і Рязанська губ. 1845-1847 рр.);
2 - А.Грузинського (Мінська губ., 1891 р.); 3 - П.Шейна (Білорусь, 1893 р.);
4 - О.Маслова (Орловська губ.,1900 р.);
5 - М.Сперанського (Курська губ., 1901р.);
6 - Д.Аракчієва (Північний Кавказ, Кубань, с. Армавір, 1907 р).
ПРОБЛЕМИ ЕТНОМУЗИКОЛОГІЇ. ВИПУСК 4
246
Лазар (Про багатого і бідного Лазаря) (1 2 3 4 5 6); Сон Богородиці (1 2 3 4 6);
Про Олексія Божого чоловіка (1 2 3 4 5 6); Розпинання Христа
Про 12 великих п'ятниць (1 2 4 ); (Іже Христос Бог наш) (1 4 );
Про Йосифа Прекрасного (Плач Іосифа) (1 2 4 6); Плач Адама (1 3 );
Про Єгорія Хороброго (1 2 4 5 ); Страшний суд (1 2 3 4 );
Про П'ятницю (1 ); Аристратіга Михаіла ( 2 4 );
П'ятенка ( 2 ); (Михаіла Архангела)
(Трудився Тружелік в пустині) 10 заповідей (А, Б) ( 2 3 );
Пустиня і Астахвей царевич (1 2 ); 10 Божих приказаній (В) ( 3 );
Василій Кесарійський (Пияк) (1 ); Про Св. Варвару ( 2 3 );
Василій пустинник ( 2 ); Анопрія ( 2 );
Василій, син Агріков (1 ); Самарянка (Пєснь про грішну діву) ( 2 3 );
Ієрусалимські вірші (1 );
Федір Турянин (1 ); Грішниця чи як душа із тілом ( 3 );
Бориса і Гліба ( 2 ); розлучилася
Варлаама і Асахвея ( 2 ); Свята Дорота ( 3 );
Цмок ( 3 ); Євангелістська пісня ( 3 );
Вознесіння або звідки пішла милостиня ( 3 ) Різдво Христово
Книга голубина ( 4 ); Рід єврейський засмутився ( 5 );
Про блудного сина ( 6 ); (розпинання і плач Богородиці)
Вірш на смерть Олександра ІІ
Досліджуючи український духовний вірш, В.Данилов вказував на його
спорідненість з російським завдяки спільним джерелам, здебільшого
апокрифічним «котрі набули в давньоруській спільноті більшого поширення
ніж Святе Письмо та церковні книги» [8: 7].
Серйозну увагу у вивченні цього питання приділяв В.Гнатюк в своєму
дослідженні «Угро-руські духовні вірші». Науковець подає приклади таких
віршів у вигляді колядок і псальм, вилучених із старовинних рукописних
релігійних збірників. Разом із працею др. І.Франка «Карпатсько-руське
письменство ХУІІ-ХУІІІ в.» опис таких першоджерел тільки по Угорській Русі
становить 23 рукописних зібрання, серед яких докладно описані: Мукачівська
Псалтир ХУ ст. середньо-болгарської редакції, Збірник апокрифічних молитов,
списаних народною мовою ще на початку ХУІІІ ст. (1707р.), «Євангеліє
учительноє» ХУІІІ ст. та ін. В реєстрі поданих духовних віршів трапляються
назви, тотожні лірницьким піснеспівам: «О Боже мій милостивий, Спасителю
справедливий» (№24), «Плакался Адам под раєм, же вигнан бил з райських
краєв» (№44). Аналогічні видання, що їх було чимало: Мінея служебна, Триодь
цветная и постная, Акафісти, Четьї Мінеї св. Дм. Ростовського і митрополита
Макарія, Діянія апостолів, Октоїх, Мінея загальна, подекуди Псалтир, польські
релігійні пісні і апокрифічна література становили першоджерело для
складання «Богогласника» й мали безпосередній вплив на формування
лірницького набожного репертуару.
РОЗДІЛ ІV. ЕПІЧНА ТРАДИЦІЯ
247
Наступний етап в еволюції духовної пісні, а з нею і лірницького
репертуару, пов'язаний із таким жанром як кант. Позацерковна духовна пісня,
як уже відзначалося, з'явилася в українському фольклорі в ХІІ-ХІУ ст. Жанр
канту започатковує нову епоху розвитку духовної пісні, його виникнення
обумовлюється зародженням професійної поезії книжною польською й
українською мовами (так, на Поділлі і зараз кантами називають книжки з
польськими віршами релігійного змісту (матеріали фольклорних експедицій
автора за 1997 р.).
«Отже кант виник як синтетичний бароковий жанр, у якому поєдналося
книжне поетичне слово з музикою» [12: 206]. Т.ч., якщо кант - це певний етап
в побутуванні духовної пісні, що асоціюється з епохою Бароко, то псальма -
постійний процес розвитку духовної пісні від давніх часів до наших днів. В
цьому процесі асимілюються різножанрові утворення (включаючи і кант), що
стимулюють формування полістилістичної природи даного явища. Фольклорна
псальма може бути сюжетною і безсюжетною, римованою і неримованою,
рівноскладовою і нерівноскладовою, монодичною і багатоголосною.
Псальми як «оригінальні українські твори книжкового походження» (за
Ф.Колессою) в музичному аспекті не виявляють стилістичної єдності. Їх
інтонаційний стрій являє собою складну амальгаму елементів духовного вірша,
канта, української пісні, жебрацького «лементу», побутових жанрів, церковних
розспівів та професійної музики. Б.Луговський, приміром, виділяв принаймні
три види псальм з різною стилістикою: такі, що походять з книг чи літургії;
архаїчний стиль, споріднений із ознаками вимерлого стародавнього епосу
«князівської доби»; «епічний стиль» у манері північноросійських билин.
Намічено ще два типи з «чистотою суто народного твору» на зразок «Сирітки»,
а також численні новітні псальми, що засмічують дедалі все більше сучасний
репертуар.
Отже, крім поліжанрових і полістилістичних нашарувань, псальма (у
значенні духовна пісня) ще й трансформується в часі і існує сукупно в різних
часових вимірах. В еволюції цього жанру виділяємо 3 основні культурно-часові
пласти з відповідними жанровими домінантами: давня (епоха середньовіччя),
середня (Бароко) і пізня (ХІХ-ХХ ст.).
В пізній період жанр псальми нерозривно поєднується із лірницьким
(кобзарським) репертуаром або з середовищем його носіїв так званих
стихівничих (новітня доба). Він вбирає в себе як специфічні особливості жанрів
попередніх формацій у вигляді духовних віршів і кантів, так і новітні твори
ліро-епічного характеру з римованими безсюжетними текстами (наприклад,
записи П.Шейна), що подекуди «наближаються до міської пісні-романсу»
ПРОБЛЕМИ ЕТНОМУЗИКОЛОГІЇ. ВИПУСК 4
248
(К.В.Титова), а в сучасному побутуванні позначаються стилістичним впливом
кітчевих новотворів. Отже, лірницька псальма - це передусім фольклорна
псальма, що є унікальним жанрово-стилістичним узагальненням епохи епічних
мандрівних співців, котра по Русі-Україні сполучалася з ідеєю духовно-
християнського місіонерства і проповідництва. Як самостійний жанр
народнопісенної творчості, фольклорна псальма являє собою еволюційне явище
із своїми характерними специфічними ознаками. Це - побутова пісня з
релігійним текстом, котра за сюжетною спрямованістю доступається духовних
віршів - напівміська-напівселянська, напівкнижна - напівтрадиційна, вона
вбирає в себе риси сучасної української народної пісенності і відмічена певним
впливом інонаціональних фольклорних джерел. Сьогодні псальма є гнучким
синтезом різноманітних жанрових утворень ХVIII-ХХ ст. з «унікальним
поєднанням протилежних несумісних стилів» [20: 93]. Це жанр дуже серйозний
і шанований в народі, добре збережений в народній пам'яті з широкою
панорамою високих духовних сюжетів.
За тематикою лірницькі псальми можна розподілити на певні групи, а
саме:
I Апокрифічні 1 - з міфологічно-легендарними
2 - космологічними
3 - біблейськими сюжетами
II Агіографічні 4 - про життя і діяльність святих,
страстотерпців, апостолів, релігійних осіб.
III Господські з євангельськими сюжетами, приуроченими до
Церковного року
5 - хвалебні, 6 - різдвяні,
7 - страсні (постові), 8 - гімнічні
IV Богородичні 9 - величання, 10 - акафісти
V Дидактичні «христианізована лірика» (без певного сюжету)
А. повчально-моралізуючі і філософські:
11 - «умілительні», 12 - покаянні
13 - сотеріологічні, 14 - есхатологічні
VI Лірико-побутові Б. емоційно-релігійні переживання
15 - ліричні монологи-скарги, прохання,
побажання
РОЗДІЛ ІV. ЕПІЧНА ТРАДИЦІЯ
249
До першої групи, що збігається із духовними віршами, залучаємо такі
зразки :
1 Цмок; Про Бориса і Гліба; Плач землі; Про Іосихва Прекрасного; Як душа з
тілом розлучалася;
2 Книга Голубина (Глубинна); Про Правду й Кривду; Вознесіння, або звідки
пішла Милостина; 12 п'ятниць; Приказанія;
3 Самарянка; Лазар; Олексій чоловік Божий, Плач Адама; Адам і Єва; Потоп;
О блудному синові;
Серед прикладів другої групи визначаємо такі типові сюжети як:
4 Св. Варвара; Св. Дорота; Єгорій Хоробрий; Федір Турянин
Третя та четверта групи, які здебільшого сполучаються із
«Богогласником», характеризуються відповідними назвами:
5 Ісусе мій прелюбезний; Предивноє торжество;
6 Бог предвічний народився; Скинія златая; Весела світу новина; Я умом
ходила в город Віфлеєм, Нова радість стала;
7 Царю Христе незлобливий; Хрестним древом розп'ятого, Христу на Хресті;
Страсті Христові;
8 Христос Господь воскресне;
9 Пречистій Діві; Заступниці;
10 Пречистая Діво, Мати руського краю; Пасли пастирі овци на горі
(«Почаївська»).
Найвагомішу групу в записах лірницького репертуару складають
псальми покаянні і дидактичні - V розділ. В них відображуються
різноманітні теми - від філософських роздумів над проблемами добра і зла в
людському грішному світі: «Житіє моє всєгда горькоє»; «Боже зрі моє
смірєніє», - до есхатологічних мотивів з образами смерті, Божої кари і
пекельних мук: «Архістратигу Михаілу»; «Страшний суд»; «Об смертному
часу»; «Прийде година для всіх єдина»; «Кажуть люди, що я умру, а я хочу
жити». Вони пройняті повчально-моралізаторською ідеєю в руслі типових
лірницьких дидактичних настанов із закликом до покаяння і спокутування
гріхів: «Восплач, душе горько і возридай тяжко»; «Смотряй, чоловіче, а на
образ святої»; «Пам'ятайте, християне»; «Встревожимся, устрашимся»; «О горе
мнє, грєшнику сущу» (більшість з них запозичається з останнього розділу
«Богогласника»).
VІ - Псальмові твори в характері ліричних монологів виявляють
новітню добу в еволюції жанру псальми, що наближається до текстово-
тематичних ознак пізньої пісенної формації і представлені додатково ще й
інонаціональними піснетворами (Білорусь, Смоленщина, Півн. Кавказ):
«Ужаснися человєче»; «Нинє, нинє я печалєн»; «З другом я вчера сядєл»;
ПРОБЛЕМИ ЕТНОМУЗИКОЛОГІЇ. ВИПУСК 4
250
«Пробудись от сна нєвєсто»; «А кому я спою всю печаль свою»; «Гора Афон,
гора святая»; «Із пустині старець» тощо.
Покаянні і ліричні псальми виявилися найбільш популярними і в
репертуарі сучасних залишків української лірницької традиції (в її пасивній або
трансформованій формі), хоч і в дещо примітизованому, наближеному до
кітчевих новотворів вигляді: «Покайтеся, народи, погляніте» (Моісей, РФТ-44
№7), «Ох Боже, мій Боже, що робиться в світі» (Сліпа Настя, РФТ-41 №2),
«Жизнь унылая настала, нет отрады на земле» (Андріян, РФТ-40 №2), «Настав
двадцатой вєк ужасной» (Гармоніст, РФТ-44 №2) - з архіву ПНДЛ при НМАУ;
«Свєт наш тихий і прекрасний» (№2), «Поминайте меня браття» (№1), «Прощай
наша обітель святая» (№12), «Нинє, нинє я печалєн» (№17), «Бодрствуй духом,
да крепится» (№19), «Бушуєт житейськоє море» (№23), «Полетіла душа да й на
схід сонця» (№22), «Ти не пой соловей проти кел'ї моєй» (№26), «Не внивай, не
внивай душе моя» (№28) (Микитко О.І - записи О.Богданової, особистий
архів).
Як розподіляється псальмовий реєстр в репертуарі окремих лірників
відповідно до різних регіонів України, наочно демонструє наведена в додатку
таблиця №1. Цифрами вказані номери записувачів:
1.Й.Роздольський
від л-ка Йосифа Коўдраша (50 р.),
с. Худиківці, пов. Борщів, Тернопільшина, 1910 р.
2. Й.Роздольський
від л-ка Михайла Стефанишина (29 р.)
с. Коцюбинці, Гусятин пов. Тернопільщина, 1910
3. В.Гнатюк
від л-ка Якова Златарського (Москвина)
с. Жижномир, пов. Бучацького, Галичина, 1896 р.
4. В.Боржковський від л-ка Димнича, с. Гушинець, Поділля, 1889 р
5. П.Демуцький від лірників Київщини, 1903 р.
6. С.Маслов
від л-ків Дмитра Куцого (25 р.)
Трохима Бабенка (30 р.)
Миколи Дуброви (56 р.)
Прилуцького пов., Полтавщина, 1902
7. О.Малинка
від Прокопа Чуба (Дуба)
с. Макієвка Ніжинського п., Чернігівщина, 1892
8. П.Петров
від л-ків Герасима Івахно Борзенськ. п.
Іллі Кравченка Козелецьк п.
Степана Тертія Козелецьк п., Чернігівщина, 1913
9. Б.Луговський М. Чернигів, 1924 ("Здвиження") ярмарковий репертуар
10.М.Сперанський Харківщина, 1902
11. В.Харків від 5-х лірників Валківського п., Харківщина, 1929
РОЗДІЛ ІV. ЕПІЧНА ТРАДИЦІЯ
251
В наведеній в Додатку таблиці №1 не подається повний псальмовий
репертуар лірників від названих записувачів, оскільки він коливається в
середньому від 30 до 50 назв, які іноді не перетинаються. Обрано лише
найтиповіші зразки цього репертуару, що простежуються одночасно в
декількох регіонах. Серед них виділяються такі сюжети як «Лазар» і «Олексій
Чоловік Божий» (зафіксовано 10 разів). «Про Правду і Кривду» (9 варіантів),
«Блудний син» (8 фіксацій), «12 п'ятниць» (5); «Ісусе мій прелюбезний» (6),
«Сон Богородиці» (6), «Почаївська» (6), «Свята Варвара»(7), «Миколая» (9),
«Сирітка» (9). Крім типових в репертуарі мало не кожного лірника присутні
«свої» рідкісні псальми «а то ще знаю такої, ви ще мо' не чули: "У святой
Єрусалим сто два ангели ішли». Вони можуть становити особливий інтерес для
дослідників, але в даній роботі не розглядатимуться.
Окремо слід відмітити сюжет про Сирітку, що популярністю не
поступається псальмам про святих і великомучеників. Феномен поширення
лірницької «Сирітки», як і принципи варіювання його численних різновидів,
розглянуто в окремій публікації автора [3: 110-134].
Статистика таблиці доводить особливу популярність давніх сюжетних
псальм, що ведуть своє начало від духовного вірша та ідентифіковані як
духовний вірш дослідниками «північної», тобто російської та білоруської
традицій. Однак в українській практиці духовний вірш цілковито
ототожнювався із псальмою і значною мірою був ліризований. Ліризовані
духовні піснеспіви народного обігу так само називалися псальмами. Під таким
означенням їх подекуди можна зустріти й сьогодні здебільшого в пасивній
традиції на Україні (крім різдвяних колядок-псальм і поховальних псальм, що
активно «живуть» і виконуються в сільських місцевостях). Доволі популярними
в добре законсервованому вигляді псальми залишаються в побуті
старообрядців. До пізніших за часом псальм слід віднести зразки духовної
поезії сектантів, що будують свої твори, користуючись формами і зворотами
старих віршів, а також Святого Письма. Як вказував О.Маслов, вони «особливо
полюбили риму зі штучними розмірами» [10: 197]. Загальний характер цих
творів ліричний, що віддзеркалює релігійний внутрішній світ їх прихильників з
характерними акцентами на мотивах смерті, потойбічного буття, відречення від
гріховного земного життя.
Музичний стиль лірницьких набожних піснеспівів окреслює три основні
сфери відповідно до описаних вже жанрових категорій. За висловом
П.Демуцького, за звучанням ці релігійні наспіви «складаються то в хвалебні
канти, то в задушевні псальми, то в епічні декламації...»[9: VI]. За
найпоширеніший в українських і прилеглих до них регіонів (наприклад,
ПРОБЛЕМИ ЕТНОМУЗИКОЛОГІЇ. ВИПУСК 4
252
Орловського, Курського, Гомельського та ін.) виділимо такий тип фольклорної
псальми, що визначається як ліричний і сполучається з пізньою пісенною
формацією. Ще М.Сперанський розрізняв два типи псальм: «старший - з
пріоритетом оповідального елемента, менше тяжіє до рими, ніж ліричний
пізній...в цьому останньому настрій переважає над змістом» [17: 37].. Тому він
у свідомості співця тяжіє до наспівності і пісенності і його увага більш прикута
до рими і форми ніж до змісту. Даною особливістю, тобто наявністю чи
відсутністю рими у фольклорних духовних творах, обумовлюється специфіка
побутування і «консервації» епічних творів у фольклорній (лірницькій)
традиції, а саме:
1) давні зразки (духовні вірші) переважно мають неримовану і
нерівноскладову будову вірша. В них сюжет переважає над
принципами періодичності у формотворенні і тому залишається більш
«чистим» і «не спотвореним»;
2) пізні псальми «книжного походження» мають здебільшого римовані
тексти рівноскладові або нерівноскладові (якщо наближаються до
форми молитви). В них тексти часом перекручуються і подекуди
«пересипаються» малозрозумілими словами й виразами;
3) найбільшу складність становить запам'ятовування текстів, що
поширюються виключно вербальним шляхом (які читають сліпому -
«з книжки», «по-написаному» або переймають на слух);
4) мелодію в таких випадках кожний співець підбирає самотужки:
«музику, котра різноманітністю мотивів... не відрізняється, підбирає
лірник сам» [21: 5].
Така практика пояснює факт існування численних варіантів наспівів на
один той самий сюжет, часом зовсім не схожих, котрий зазнає зовсім незначних
змін у вербально-варіативний системі побутування творів саме епічної традиції.
«Порівнюючи мелодії духовних віршів, - зазначає О.Маслов ви майже не
знайдете того самого наспіву за виключенням тільки загальних поспівок
(мотивів чи мелодичних зворотів), а між тим тексти часто виявляють дуже
близькі варіанти віршів... Це вказує на те, що запам'ятовування наспіву і
тексту «відбувалося незалежно одне від одного» [14: 200]. Ситуація
ускладнюється за рахунок виконавських особливостей і прийомів варіювання
окремих носіїв традицій різного регіонального походження. Приміром серед
різноманітних варіантів наспіву «Лазар» фіксуються його аналоги в записах
російських (С.Ляпунов, А.Лядов, Г.Дютш, Ю.Мельгунов, М.Сперанський,
Ф.Рубцов), білоруських (П.Шейн, Є.Романов), литовських (аудіозапис
С.Петербургської конференції в РІ І І), польських (О.Кольберг),
РОЗДІЛ ІV. ЕПІЧНА ТРАДИЦІЯ
253
північнокавказських (Д.Аракчієв) українських (О.Маслов, І.Тюменєв, К.Квітка,
Й.Роздольський-Ст.Людкевич, П.Демуцький, В.Харків). Вони демонструють
панораму різних стилістичних і структурно-жанрових утворень.
Серед російських варіантів переважає стримано-епічна манера з пісенною
однорядковою будовою і малоамбітусними діатонічними одно- двоопорними (з
квартовою опорністю) ладами. Визначені як «пісні-притчі» (В.Коргузалов) вони
іноді зберігають елементи «билинного напівспіву» (Г.Дютш, №62, А.Лядов,
№63), іноді нагадують церковні святкові піснеспіви (Ф.Істомін-Г.Дютш, №64).
В пізніх зразках вони набувають ліро-епічних рис і наближаються до простих
пісенних форм симетричної структури з незначним варіюванням в межах
повторних строф-куплетів (Рубцов, №59; Маслов, №73). На Україні відсутня
пісенна інтерпретація цього наспіву. Тут «Лазар» сполучається виключно із
лірницькою традицією і забарвлюється типовими рисами лірницьких рецитацій.
В чисто декламаційній, речитативно-парландовій оповідальній манері він
зустрічається в подільських записах (І.Тюменєв), вільно-імпровізаційний стиль
даного наспіву відтворюють нотації О.Кольберга, К.Квітки, П.Демуцького. В
записах В.Харкова й М.Гайдая «Лазар» сприймається як мелодизована
ламентація з відповідними жанрово-стилістичними ознаками плачу. Вільне
варіювання й жанрово-стилістичні модуляції т.ч. є характерною стильовою
нормою лірницької вербально-інтонаційної системи.
Підкреслимо основні музично-інтонаційні риси такого явища як псальма:
домінуюча роль тексту й підпорядкована роль мелодії, загальний стримано-
ліричний тон висловлювання, декламаційно-пісенний тип мелодики, обмеженої
досить вузьким вокальним діапазоном, відсутність широких ходів у мелодії в
межах однієї мелодичної фрази. Ладо-інтонаційні особливості визначаються
значною різноманітністю, що ілюструє подана в додатку таблиця №2.
Наведена таблиця унаочнює пріоритети неоктавних форм ладоутворення
з особливим переважанням пентахордів, що свідчить про давність походження
псальми та її певну автономність щодо жанрів професійно-писемної культури.
В ладовій структурі набожних піснеспівів виявляється тенденція до мінорного
забарвлення лірницьких псальм, тоді як в «книжних» зразках, наприклад, з
«Богогласника», зустрічаються як мінорний, так і мажорний нахил (думка щодо
«мажорності» духовних кантів і мінорного звучання псальм вперше висловлена
П.Демуцьким).
Особливо підкреслимо відсутність (чи обмежене використання) в
лірницьких псальмах «думної хроматизації» (думний лад з #IV, #VI),
притаманної «козацьким псальмам» з Лівобережжя. Сукупність таких рис як:
діатонічна основа, опора на не-октавні ладові форми, особливий тип
ПРОБЛЕМИ ЕТНОМУЗИКОЛОГІЇ. ВИПУСК 4
254
монодичної природи мелосу - в сполученні з архаїчними апокрифічними
текстами, що відтворюються за допомогою декламаційної рецитації, дають
підставу вважати псальму жанром, дотичним давньоруським духовним віршам.
Завершуючи характеристику лірницьких псальм, необхідно додати кілька
нюансів щодо манери виконання фольклорної псальми. Виконувалися псальми
звичайно в один голос з супроводом ліри чи гуртом в унісон . В гурті старців
«один більш досвідчений ходить за старшого і керує спільним співом -
"пунктує", як вони говорять» [7: 149]. Якщо псальми співають разом кілька
лірників, то на лірі грає тільки один «під супровід двох лір не можна співати
псальом...» [16: 4], «вони густи тільки будуть» (лірник М.Дуброва)...Але під
танці можна грати...хоч би і на чотирьох лірах (лірники Митро Куций і Трохим
Бабенко). Збирачами зафіксовано винятковий випадок виконання псальм в
триголосній кантовій фактурі серед лірників з Кубані: «Звичайно, сам Ковальов
співав партію баса, жінка його, з голосом контральто - перший голос, а ліра
здебільшого грала другий, переважно у верхню сексту...Супровід іноді
утворював контрапункт з численними «завитушками» і наспіви цих віршів
/Лазар, Олексій, Йосиф Прекрасний, Блудний син - прим. О.Б./ були красиві і
цікаві»[1: 150].
Взагалі вчити псальми спонукає жебраків попит на них серед народу,
котрий відрізняє добрих співців від простих старців. Інтерес до духовних
віршів, - як зазначав Є.Романов, не зменшується, але все зростає. Кобзарі і
лірники, поступаючись смаку слухачів, співають їм духовні вірші і псальми
«старі кобзарі передають своїм учням не думи, котрі тепер мало дають
прибутку, а псальми, які вважаються більш прибутковою справою» [14: 166].
В багаторівневій вербально-інтонаційній системі лірницьких
речитативно-імпровізаційних творів псальма виявляє широкий спектр
типологічних зв'язків із «жанрами діахронічного зрізу» і особливе місце серед
них належить думам. Відштовхуючись від псальми в термінологічній атрибуції
«козацька псальма»), дума наслідує її стилістику й розвиває сюжетику.
Найчастіше сюжети «класичних» дум витлумачуються як своєрідне фольклорне
«житіє святих», де оспівується мученицька смерть козаків-українців за
українську землю й віру християнську. В такому сенсі думу можна розглядати
як явище перехідного характеру від набожних наспівів до епосу.
Псальма як полістилістичне жанрове утворення асимілює в собі
різноманітні витоки церковної, світської, книжної й народнопісенної культури,
та як окреме фольклорне явище постає в процесі постійних еволюційно-
трансформаційних перетворень (жанрових мутацій) в часі і в просторі. Ведучи
свій початок від носіїв духовних віршів «калік перехожих» до пізньої пісенної
РОЗДІЛ ІV. ЕПІЧНА ТРАДИЦІЯ
255
доби фольклорні псальми з апокрифічним підкладом збереглися до наших днів
здебільшого в пасивній традиції українського, російського й білоруського
музичного фольклору й в активній традиції у старообрядців. Певний інтерес
становить питання поширення лірницького псальмового репертуару в
слов'янському культурному просторі. Паралелі функціонування провідних
жанрів лірницької традиції, а особливо духовного вірша, дотичних до
інонаціональних культур (російської, білоруської, польської, литовської)
намічено в даній роботі і є перспективною для подальших досліджень.
1. Аракчиев Д. О лирниках Северного Кавказа. - РМГ.-1907
2. Бахтина В.А. Духовный стих славянских народов. Поэтика сюжетов и жанров
//Międznaowy Kongress Slawistόw Krakόw 27 VIII-2 IX 1998. Streszcenia referatόw i
komunikatόw - Warsawa, 1998.
3. Богданова О. "Сирітка" в часово-просторовому континуумі лірницької традиції //
Проблеми етномузикології: Зб. наук. праць. - Вип. 2.- К.,2004.
4. Веселовский А. Калики перехожие и богомильские странники. - СПб.,1872.
5. Горленко В. Кобзари и лирники // К.Ст.-1884.
6. Грица С. Псальми в репертуарі кобзаря (до 95-річчя від дня народження Г.Ткаченка)
// НТЕ.-1993.-№4.
7. Грузинский А. Из этнографических наблюдений в Речицком уезде Минской губернии//
Э.О.-1891.
8. Данилов В. К истории украинских духовных стихов// К.Ст.-1905.
9. Демуцький П. Ліра і її мотиви/ Зібр. в Київщині П.Демуцький. - К., 1903.
10. Иллюстрированное описание музыкальных инструментов, хранящихся в Дашковом
Этнографическом Музее в Москве.- М.,1909.
11. Колесса Ф. Музикознавчі праці.-К.:Наук.думка,1970.
12. Корній Л. Історія української музики. - Київ, 1996.
13. Линёва Е. Опыт записи фонографом украинских народных песен. Упоряд. та комент.
О.І.Мурзиної.- К.:Муз. Україна,1991.
14. Маслов А. Калики перехожие на Руси и их напевы. Историческая справка и мелодико-
технический анализ. - РМГ.
15. Маслов А. Лирники Орловской губернии в связи с историческим очерком инструмента
«малороссийской лиры»//Э.О.-1900.- №3.
16. Маслов С. Лирники Полтавской и Черниговской губернии.- Харьков,1902.
17. Сперанский М. Духовные стихи из Курской губ.// Э.О.-1901.-№3.
18. Сперанский М. Курский лирник Т.И.Семёнов// Э.О.-1906.- №1.
19. Стихи духовные. Сост., вступ. ст., подготовка. текстов и коммент. Ф.М.Селиванова. -
М., 1991.
20. Титова К.В. Некоторые структурные особенности и стилевые черты воронежской
фольклорной псальмы: Проблемы композиции народной песни/Научные труды МГК.-
М.,1997.
21. Український кант / Упор., вступна стаття і прим. Л.Івченко. - К.: Муз. Україна, 1990.
ПРОБЛЕМИ ЕТНОМУЗИКОЛОГІЇ. ВИПУСК 4
256
РОЗДІЛ ІV. ЕПІЧНА ТРАДИЦІЯ
257
ПРОБЛЕМИ ЕТНОМУЗИКОЛОГІЇ. ВИПУСК 4
258
Таблиця №2
Ладова амальгама лірницьких псальм.
Ладові структури Ладові наверствування Примітки
Терцеві М3
М3 + #VII
М3 + S4*)
.......(субтон. тетрахорд) є в Богогласнику
Тетрахорди
мінорний
М4 + #VII
М4 + V #VII
Пентахорди
мінорний
мажорний
М5 + V
М5 + #VII
М5 + V #VII*)
M5 (#IV #VI)
....... з оспівуванням V щ
В5*)
В5 + V
є в Богогласнику
Гексахорди
мінорні
мажорні
М6*)
М6 + #VII
В5 ↑ В2
В6 + VII*)
є в Богогласнику
є в Богогласнику
S4 + M4
S4 + B/M 4 з відхиленням в паралельну тон.
S4 + B4
є в Богогласнику
Гіполади
Гептатоніка
октава S4 + M5
S4 + B5*)
*)Виділено найуживаніші варіанти.

 
Наступна >


Нові публікації на сайті:

Іпостась і християнська антропологія: чи можливий популярний виклад?

15.12.2010 | Богослів'я, філософія | Сучасне богослів\'я

ІНТЕРМЕЦЦО

14.09.2010 | Шедеври культури та її творці | Персоналії

Про кого складено пісню, або Загадка Дмитра Вишневецького

24.08.2010 | Історія, історіософія | Подвижники віри та любови до Батьківщини та інші п

Микола Вінграновський сьогодні, або Дискурс української історії в його поезії

06.08.2010 | Шедеври культури та її творці | Персоналії

БОГОСЛУЖЕБНА ЛІТЕРАТУРА ОКУПАЦІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ПРАВОСЛАВ’Я НА ПІВДНІ УКРАЇНИ В ПЕРІОД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

03.08.2010 | Історія, історіософія | Популярна історія

Культура vs міфологія або про міфо-логічність та міфо-нелогічність нашого релігійного життя.

28.07.2010 | Богослів'я, філософія | Культурологія. Християнський погляд

"Мы все, советские люди, были коллаборационистами и пособниками тоталитаризма"

22.07.2010 | Історія, історіософія | Популярна історія


КАЛЕНДАР

Блог головного редактора:
prbohdan_ohulch
prbohdan_ohulch




Останні новини:
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень
20.07.2010
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень

Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові
14.07.2010
Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові

Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»
11.06.2010
Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»

Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»
10.06.2010
Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»

Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення
10.06.2010
Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення

Коментарі:



  Координати:

вул.Полупанова, 10,
парафія св. Катерини,
Центр богословських досліджень
м.Київ (Виноградар),
тел.: 8 (044) 360 24 02
моб.: 8 (098) 452 22 05
e-mail: vira_batkiv@ukr.net
схема проїзду >>