Українська християнська культураУкраїнська християнська культура
Асоціація дослідників та шанувальників
Про сайт Актуальне Календар Альманах Фотогалерея Форум Контакти
на головнунаписати листа
Головна arrow Шедеври культури та її творці
Теми:
Історія, історіософія
Богослів'я, філософія
Ми - громадяни України
Ойкумена України
Святині
Українська мова та її застосування
Українська християнська література
Шедеври культури та її творці






Останні новини:
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень
20.07.2010
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень

Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові
14.07.2010
Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові

Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»
11.06.2010
Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»

Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»
10.06.2010
Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»

Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення
10.06.2010
Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення





Шедеври культури та її творці
ІНТЕРМЕЦЦО | Друк |
14.09.2010  /  Персоналії
Михайло Коцюбинський   

 ... Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом. Безконечні стежки, скриті, інтимні, наче для самих близьких, водять мене по нивах, а ниви котять та й котять зелені хвилі і хлюпають ними аж в краї неба. Я тепер маю окремий світ, він наче перлова скойка: стулились краями дві половини - одна зелена, друга блакитна - й замкнули у собі сонце, немов перлину. А я там ходжу і шукаю спокою. Йду. Невідступно за мною летить хмарка дрібненьких мушок. Можу подумать, що я планета, яка посувається разом із сателітами. Бачу, як синє небо надвоє розтяли чорні дихаючі крила ворони. І від того - синіше небо; чорніші крила...

  Написано у вересні, 102 роки тому.

 
Микола Вінграновський сьогодні, або Дискурс української історії в його поезії | Друк |
06.08.2010  /  Персоналії
 На нинішній день про творчість Миколи Вінграновського написано наче й не мало. Десятий випуск серії біобібліографічних нарисів «Шістдесятництво: профілі на тлі покоління» (Національна парламентська бібліотека України, К., 2006), який Вінграновському присвячено, вміщає про нього 297 публікацій. Зрозуміло, що від 2006 року дотепер з'явились нові літературознавчі матеріали. Тільки у «Науковому віснику Миколаївського державного університету. Філологічні науки» (випуск 14, 2007 р.) налічуємо 27 статей. Та мені ніде не траплялось герменевтичного тлумачення вірша «Її ім'я», написаного влітку 1960 р. Може, й тому, через 41 рік у знаменитому історіософському спогаді-есе «Хто і що для мене незалежність України» (серпень 2001 р.), поет відкрив «таємницю», чому з'явився цей твір.
 
Канти і псальми в лірницькому репертуарі: проблема жанрової атрибуції | Друк |
22.07.2010  /  Музика, духовний спів
Лірницький репертуар відзначався вражаючою різноманітністю жанрів,
сюжетів і образів, що охоплювали практично всі форми народного буття: святу
молитву й веселі жарти, поминальні піснеспіви й гостру соціальну сатиру,
історичні «притчі» та оповіді й побутові пісні, сирітські плачі й жваві весільні
награвання, а також просьби, заговори, побажання «за здравіє» та ін. Без них не
обходились ні храмові свята, ні вечорниці, ні поховання, ні весілля, ні ярмарки.
Лірницькі співи доповнювали народний побут, спрямовуючи народне уявлення
до морально-етичних настанов лірницької дидактики. Тому центральними
жанрами в репертуарі лірників були духовні побутові пісні - псальми і канти.
 
Київ сакральний: не тільки хіти | Друк |
26.05.2010  /  Церковна архітектура
 Поряд з Києвом – «другим Єрусалимом», всесвітньо знаним центром релігійних і туристичних паломництв, та столицею України, яка розбудовується, в тому числі й сучасними церковними спорудами, що вже стали відомі, – є й Київ менш відвідуваних сакральних місць, місцинок та куточків, котрі по-своєму також дуже цікаві. Звичайно, увагу в першу чергу притягають кільканадцять сакральних «візитівок» столиці, тим паче, що не бракує відповідних екскурсійних пропозицій. Але на допитливих чекають багато можливостей нестандартних розвідок: стародавні урочища, що ховають язичницьких ідолів, церковки й каплички, що примостились у дворах та скверах, невеликі монастирі, де кипить велика робота, чи інші свідки подій минулих та місця здійснення сьогоднішніх, – всі вони привабливі для знайомства більшого, інтимнішого, «включенішого» за стандартний туристичний марафон.
 
Про Хвильового — без політики | Друк |
24.05.2010  /  Персоналії

 Життя, обірване andante… Микола Хвильовий залишив одну з найбільших загадок після себе в історії української літератури. Трагічна крапка на стрічці життя 13 травня 1933 року. 77 років по тому цю фінальну крапку інтерпретують по-різному: хтось із літературознавців вважав, що відхід із життя Хвильового був «постановочним», якщо, звісно, таке слово можна вжити, коли говоримо про смерть.

 

Хвильовий — символ свого часу, людина загадкова. Разом із іншими загадковими особистостями початку ХХ століття він створив міф.

 

Зрештою, кожна велика епоха завжди створює в собі міф.

 

Хвильовий разом із Лесем Курбасом, Миколою Кулішем, Павлом Тичиною створили міф «золотого гомону» своєї доби.

 

Цей міф настільки загадковий, що й досі не маємо однозначного його витлумачення. Зрештою, немає ані рукописів, ані достатньої кількості свідчень, щоб зробити достеменні висновки.

 

 
Лідія Спаська, дорога до Бога | Друк |
04.05.2010  /  Іконопис, малярство

Виповнилося 100 років з дня народження Лідії Спаської. В історії українського малярства її ім’я — одне з найяскравіших. Свій незабутній слід художниця залишила в церкві Святої Покрови у Києві, де створила композиції «Покладання во гроб Ісуса Христа», «Воскресіння» і майже всі ікони для іконостасу. А якось її ікона в Острозькому Богоявленському соборі… замироточила.

 

 
"Той, що є". Іконопис майстерні „Зографос" | Друк |
17.06.2008  /  Іконопис, малярство
Іван Верстюк   
Мовчан. Св.Марко Трацький
10 червня в столичній Галереї мистецтв ім. Олени Замостян, що діє при Києво-Могилянській академії, розпочала роботу іконописна виставка „Той, що є". Така глибока в богословському сенсі назва стосується дуже відомого фрагменту з Біблії, а саме історії про Мойсея, якому Бог відкрив своє ім'я: «І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є" (Вих. 3:14). Тому й сама виставка є також відкриттям - відкриттям того, чим є ікона, що є її смислоутворюючими чинниками, в чому полягає розвиток іконописного мистецтва та його естетичні перспективи.
 
Розвиток ікони на українських землях під впливом Сходу та Заходу після падіння Візантійської імперії 1453 року | Друк |
06.06.2008  /  Іконопис, малярство
Андрій Шмигельський   
Відчуття захищеності, зменшення страху за життя й волю розкувало творчі сили народу. У характері українців завжди спостерігався особливий потяг до зображальних мистецтв, тому при настанні хоча б елементарних умов життя й безпеки образотворче мистецтво перебувало на піднесенні; причому типовий шлях такого піднесення - від народного мистецтва до професійногоб. В XVI столітті спостерігається значне піднесення народного мистецтва й відповідно - його вплив на професійне. Подібного не було ні за часів Київської Русі, ні в добу Пізнього Середньовіччя.
 
Релігійний живопис Андрія Тирпича | Друк |
20.05.2008  /  Іконопис, малярство
Іван Верстюк   
Споглядання
Андрій Тирпич на своїх картинах демонструє власне, дуже індивідуальне переживання християнства та його основних істин. Він споглядає Сина Божого, Ісуса Христа, дивиться на Його страждання і тим самим співстраждає із Ним. Творчість цього художника проникнута дуже інтенсивним переживанням розірваності буття на грішний світ та святе небо, вона показує христологічність усіх видів життя, приреченість зла, трагізм позбавленого зв'язку з Богом існування та фатальну роль гріха на людському шляху особистісного розвитку в процесі становлення людини Нового Заповіту - правдивого християнина.
 
Служба до дня переміщення мощей святителя Миколая Мирликійського чудотворця в місто Барі (1087). | Друк |
29.04.2008  /  Музика, духовний спів
Анастасія Верстюк, студентка НПУ ім.Драгоманова   
За свідченнями історика Є.Є. Голубинського, служба до дня переміщення мощей святителя Миколая Мирликійського Чудотворця належить творінню рук преподобного отця Григорія Печерського, що жив наприкінці ХІ - на початку ХІІ ст. Його творчість датується домонгольським періодом Київської Русі (862-1237 роки.). Вже тоді Григорію Печерському присвоювалось звання „творця канонів".
 
Давньоруський храм. Стиль і символіка | Друк |
26.03.2008  /  Церковна архітектура
Степанов Олег, магістр архітектури   

Давньоруський стиль утворився на основі візантійської архітектури і самобутнього народного стилю і придбав свої характерні риси в Київській Русі. Спочатку у Києві, Чернігові, Новгороді, Полоцьку, Володимирі, а потім розвився з впливом місцевих традицій у Суздалі, Пскові, Смоленську та інших місцях, дійшовши до наших часів. Цей стиль є головною підставою на якії потім розвилася наша національна культура, він є втіленням віри у Господа Ісуса Христа наших предків і остаточного зречення від поганства, та на віки прийняттям спасительних христянських цінностей.
Свята Софія Київська, Кирилівська церква, інші... Такі давні храми особливо надихають на молитву і говорять про приємственність поколінь в дусі Православ'я. Все в них говорить про давню історію і велич Київської Русі, відчуваєш тайну і неперевершеність грецьких і руських майстрів храмобудування і іконопису. Тут особливо дивуєшся глибиною богословського задуму і християнської символіки.

 
Творческий путь Дмитрия Ниловича Яблонского. Светлой памяти наставника | Друк |
26.03.2008  /  Персоналії
Степанов Олег, магістр архітектури   

Дмитрий Нилович... еще совсем недавно на храмовом празднике Рождества Христова на Березняках, вместе с нами молился на литургии, был на праздничной трапезе, на которой пели: - «Многая лета...», почетному прихожанину и архитектору храма Рождества на Березняках. Теперь же молимся об упокоении его души и поем: - «Вечная память...»
Дмитрия Ниловича теперь нет с нами рядом, но он становится ближе в нашей молитве, когда мы посещаем храмы, которые он проектировал, в которые вложил всю свою веру, заботу, знания и опыт во славу Божию.

 


Координати:

вул.Полупанова, 10,
парафія св. Катерини,
Центр богословських досліджень
м.Київ (Виноградар),
тел.: 8 (044) 360 24 02
моб.: 8 (098) 452 22 05
e-mail: vira_batkiv@ukr.net
схема проїзду >>