|
Мистецтво як духовність, як світло, як естетичний пошук і як дотепність людського буття |
| Друк |
|
|
02.06.2008
|
|
Іван Верстюк
|
|
Навіть коротенький погляд на сучасне мистецтво показує, що воно само себе замкнуло в кімнаті, а ключ проковтнуло, і тому в нього починає боліти живіт. Потрібна допомога - бажано, термінова, якщо, звісно, знайдеться той, хто зможе її надати. Сподіваємось, такі люди в нашій країні існують, бо інакше доведеться до кінця свого віку спостерігати повільну та в неприємному сенсі нерішучу стагнацію всякої можливої творчості. Мистецтво втрачає себе. Жах. Позбавлене духовності, воно почало переживати страшний внутрішній конфлікт, в якому краса бореться проти зла, але не має сил його перемогти, та найгірше - не має для цього достатньо бажання. Причина - знову ж таки, брак духовності.
|
|
|
Безперервний пошук ідентичності |
| Друк |
|
|
27.05.2008
|
|
Іван Верстюк
|
|
Рецензія на книгу Ч. Тейлора „Джерела себе" (Київ, „Дух і Літера", 2005) В онтологічній системі сучасного канадського філософа Чарльза Тейлора дуже важко знайти бодай якусь прогалину. Ставши на позиції послідовного дескриптивізму, Тейлор поступово описує ті реальності, котрі турбують його інтелект. Підхід у нього майже завжди однаковий - він бере певну проблему, методологічно співвідносить її зі світоглядною моделлю класичної філософії Абсолюту, щоби потім впевнено й беззаперечно винести свій вердикт. Певною мірою очікуваний вердикт, але від того не менш цікавий.
|
|
|
Дмитро Чижевський - фундатор поняття "філософія серця" |
| Друк |
|
|
20.05.2008
|
|
Ірина Валявко
|
|
Дмитро Чижевський вперше здійснив систематизацію історико-філософського процесу в Україні (започаткували цей напрям дослідження Кл.Ганкевич та В.Щурат). Його загальне бачення становлення й розвитку історії української філософії відзначає реальний початок історико-філософського українознавства як самостійної галузі. Важливо, що в своїх працях він, крім "фахових" філософів, репрезентує також і "не філософів". Це викликало навіть різку критику. Проте, на думку І.Мірчука, нашій духовній енергії у формі філософського мислення властиві, сказати б, не "вертикальні", а переважно "горизонтальні" тенденції розвитку. Духовна творчість українського народу репрезентує і своєрідний світогляд, і оригінальну метафізику, в який визначається становище людини в світі та її ставлення до Бога, філософію моралі й добре розвинене естетичне почуття, які здобули втілення в творах мистецтва тощо. Наслідком зауваженої "горизонтальності" українського філософського мислення є деяка слабкість суто філософської літератури, але натомість глибинна філософічність притаманна культурі в цілому.
|
|
|
Морально-етичні погляди Памфіла Юркевича |
| Друк |
|
|
14.04.2008
|
|
Єпископ Іларій (Шишковський)
|
|
Минуло більше сотні років з того дня (16 жовтня 1874 р.), коли відійшов у вічність Памфіл Юркевич - видатний філософ, неординарна особистість, талановитий педагог, вихованець Київської духовної академії, її блискучий професор, вченість й авторитет якого були більш ніж високими.
|
|
|
Життя і педагогічні погляди о. Василя Зеньковського та їхнє сучасне значення. |
| Друк |
|
|
03.04.2008
|
|
Священик Богдан Огульчанський
|
|
Післямова до книги «Педагогіка», К., вид. Св.-Макар. церкви, 2005. Протопресвітер Василь Зеньковський (1881-1962) - відомий педагог, богослов і філософ, який представляє для нас значний інтерес з двох причин. За своїм походженням він є українським мислителем (що він сам визнавав), і майже половину свого життя Василь Зеньковський провів в Україні, саме тут сформувавшись як діяч київської богословської і філософської школи. Актуальними є для нас погляди Зеньковського, зокрема педагогічні. Через осмислення і сприйняття цих поглядів стає можливим для нас актуалізувати нашу духовну спадщину, забезпечити неперервність вітчизняної християнської педагогічної традиції.
|
|
|
Політика і християнство. Онтологія влади |
| Друк |
|
|
02.02.2008
|
|
Іван Верстюк
|
|
Пошук першопричин активності соціального простору з необхідністю призводить до міркування над сенсом політики, влади, державного контролю над суспільством. Суспільство, органічно складене із певної кількості людей, котрі перебувають в історично зумовленій системі взаємовідносин між собою, є завжди рухом - воно ніколи не залишається стабільним явищем. Динамізм визначає характер буття соціуму.
|
|
|
Богослів'я, філософія 
