Українська християнська культураУкраїнська християнська культура
Асоціація дослідників та шанувальників
Про сайт Актуальне Календар Альманах Фотогалерея Форум Контакти
на головнунаписати листа
Головна arrow Історія, історіософія
Теми:
Історія, історіософія
Богослів'я, філософія
Ми - громадяни України
Ойкумена України
Святині
Українська мова та її застосування
Українська християнська література
Шедеври культури та її творці






Останні новини:
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень
20.07.2010
У Львові відкрили першу в Україні лабораторію фольклористичних досліджень

Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові
14.07.2010
Усі бажаючі зможуть висловити думки стосовно конкурсних проектів пам’ятника митрополиту Андрею Шептицькому у Львові

Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»
11.06.2010
Вийшов путівник «Дванадцять маршрутів Київщиною»

Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»
10.06.2010
Вийшов диск з українською середньовічною музикою «Терра козацька»

Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення
10.06.2010
Перша в історії України широкомасштабна збірка пам’яток державотворення від Києворуської доби до сьогодення





Історія, історіософія
Про кого складено пісню, або Загадка Дмитра Вишневецького | Друк |
24.08.2010 
 Прізвище Байда - досить відоме в Україні, і своєю популярністю зобов'язане двом постатям: легендарному козакові Байді, героїчна смерть якого оспівана в українській народній пісні, і першому гетьману України князю Дмитру Івановичу Вишневецькому на прізвисько Байда.

Для багатьох, можливо, здасться дивним, що я кажу про двох людей, адже у свідомості більшості ці дві особистості тотожні, і вважається, що в «Пісні про Байду» співається саме про князя Вишневецького. Адже це князь Вишневецький був страчений у Стамбулі! Адже це після його смерті у пам'ять про нього народ і склав цю пісню! Саме так вчать у школі, саме так стверджують багато істориків. Можливо, що саме так воно і було.

 
Штрихи до біографії українського політичного і церковного діяча отця Михайла Тележинського | Друк |
09.06.2010 

До лідерів українського політичного і церковно-громадського життя Волині 1920-30-х рр. належав член Центральної Ради, пізніше посол до польського сейму, священик Михайло Тележинський. Його ім'я згадується у дослідженнях з історії міжвоєнного періоду[1]. Зауважимо, що відомості про Михайла Тележинського хибують багатьма неточностями, а в окремих випадках і фрагментарністю. Зокрема науковці оминають важливу подію - висвяту у священики 1936 р.

Народився Михайло Тележинський 26 січня 1889 р. у сім'ї православного священика. Освіту здобув у Київській духовній семінарії. Перші самостійні кроки на життєвій ниві здійснив як викладач співу в Учительській семінарії, керував зразковою школою при тій же семінарії, а також був учителем співу в черкаській гімназії. Через рік Тележинський створює сім'ю: 16 травня 1912 р. у церкві Живоносного Джерела с. Борщагівка Київського повіту його повінчано з уродженкою Богуслава Серафимою Караванською, донькою о. Григорія і матушки Євдокії. 9 квітня 1913 р. у молодого подружжя народився син Валентин.

[1] Див., наприклад: Кучерепа М., Давидюк Р. Волинське українське об'єднання. - Луцьк, 2001. - С. 374; Колянчук О. Увічнення нескорених. Українські військові меморіали 20-30-х рр. ХХ ст. у Польщі. - Львів, 2003. - С. 189; Zaporowski Z. Wolyńskie Zjednoczenie Ukraińskie. - Lublin, 2000. - S. 64.

 
Чаруючий дар слова. Незвичайне перетворення Михайла Максимовича | Друк |
21.05.2010 

 Від давніх часів слово відігравало неабияку роль в історичному бутті. Зі словом асоціюється феномен людського спілкування, фіксація багатоманітного досвіду наших пращурів, народження письма, культурний розвій, самобутні мистецько-художні та естетичні виміри світу... Втім, справжній світоглядний злам у розумінні вартості слова стався у добу післянаполеонівської Європи, коли романтики безпосередньо пов’язали словесність із душею, ба навіть із сутністю народу-нації. Так народилася славнозвісна «мовна програма» романтизму, яка розгорталася під знаком моральності та добра, краси й естетизму, фольклористичних, етнографічних та літературних захоплень національним буттям. Власне, романтики відкрили широкому загалу неповторну палітру європейських націй зі славною та величною історією.

 

Українським фундатором цієї «мовної програми» був М. Максимович — перший ректор Університету св. Володимира в Києві. Його захоплення українською словесністю назавжди змінило не тільки царину його наукових зацікавлень, а й інтелектуальну біографію. Ба більше, етнографічні збірники М. Максимовича виплекали нову генерацію українських інтелектуалів — харківських романтиків та кирило-мефодіївських братчиків, зокрема таких видатних діячів, як М. Костомаров та П. Куліш.

 

 
Пастирська та наукова діяльність єпископа Чигиринського Порфирія Успенського: особистість на тлі епохи (1860-1870-ті рр.) | Друк |
04.07.2008 
Олександр Надтока   

Надтока О.М. – кандидат історичних наук,

доцент кафедри давньої та нової історії України

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

 


В запропонованій статті автор висвітлює характерні риси пастирського служіння та наукової діяльности преосвященного Порфирія, єпископа Чигиринського, настоятеля київського Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря. Проблема досліджується на тлі загальної характеристики становища Руської Православної Церкви та багаторічного церковного служіння Порфирія Успенського.

Ключові слова: православна церква, християнський Схід, пастирська діяльність, чернецтво, наукова діяльність, Афон, монастир, єпископ, служіння.

В житті Руської Православної Церкви (РПЦ) 1860-1870-ті рр. були сповнені нових очікувань та відзначені низкою реформ. В умовах залежности Церкви від держави нововведення в рамках духовного відомства відбувалися саме під проводом світської влади, при цьому реформаторські заходи обер-прокурора Св. Синоду графа Д. Толстого сприяли посиленню соборного начала в управлінні Церквою, стлумленого за синодальної доби історії РПЦ. Ознаками нового часу стали епархіяльні з’їзди духовенства, практики обрання благочинних, членів благочинницьких рад, керівників духовних навчальних закладів, посилення ролі парафіяльного духовенства в управлінні семінарій тощо [5, С. 2;10, С. 4]. Життя Церкви ставало більш насиченим  і розмаїтим, зрештою, більш публічним.

 
Віра і праця в пересвідченнях митрополита Іларіона (Огієнка) | Друк |
20.05.2008 
Степан ЯРМУСЬ, о. д-р протопресвітер, Канада   
Ми щасливі, що в цей історичний і великий день маємо спільну нагоду пошанувати славного, заслуженого сина України - професора, ученого, колишнього міністра Української Народної Республіки, мецената культури, талановитого й невтомного організатора державного життя, блискучого оратора, поета, письменника, нашого найвищого учителя віри - Первоієрарха Української Греко-Православної Церкви в Канаді.
 


Координати:

вул.Полупанова, 10,
парафія св. Катерини,
Центр богословських досліджень
м.Київ (Виноградар),
тел.: 8 (044) 360 24 02
моб.: 8 (098) 452 22 05
e-mail: vira_batkiv@ukr.net
схема проїзду >>